Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Російський ресурс News Front повідомив, що Пентагон нібито проводить в Україні експерименти, які він не наважується виконувати на території США через надзвичайний рівень загрози. Більш того, американські Біолаб в Україні загрожують Росії, бо буцімто заокеанські експерти збирають небезпечні штами. Щоправда, українською темою фейкомет не обмежився. Лабораторія Лугара в Грузії (один із улюблених об’єктів прокремлівської дезінформації), як наполягають кремлівські медіа, розробляє біологічну зброю, призначену… для населення Південної Осетії.
Ці нові повідомлення добре вкладаються в загальний фарватер брудного інформаційного потоку, що зароджується за стінами московського Кремля. Загалом російські ресурси невтомно повторюють: усемогутній «Дядько Сем» підживлює імперські амбіції Польщі, Австрії та Угорщині й водночас контролює Україну під приводом боротьби з корупцією. Загалом існує нібито глобальне наддержавне утворення (яке, мабуть, включає США, а також інші могутні, «злі еліти»), яке перетворило Східну Європу на територію «грабежу й спустошення». Але саме РФ завжди перебуває в центрі зловмисних намірів Америки: від брехливих обіцянок Горбачова про те, що НАТО не розширюватиметься на схід, до демонізації Росії і Путіна, а також відправки джихадистів у Росію для дестабілізації країни. Егоцентрична «русофобія» − це той зручний жупел, який прокремлівська дезінформаційна машина завжди використовує для кульмінації ефекту і як засіб переконання.
Таким чином, з точки зору російської пропаганди, Вашингтон є агентом шкідливого впливу в усьому світі, провокуючи напруженість у відносинах між Росією та її сусідами, «окуповує» Європу й Україну, фінансує акції протесту в Гонконзі, щоб дестабілізувати Китай, і так далі. Прокремлівські ЗМІ за рахунок коштів, сплачених російськими платниками податків, хором виконують улюблену, але вже надто заїжджену «пісню про головне», періодично поповнюючи її новими «куплетиками».
