Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
У той серпневий день 2014 року російські найманці готували черговий штурм Луганського аеропорту. Потрібно врахувати, що суцільної лінії фронту тоді не було, а обстановка змінювалася чи не щогодини. Тому єдиною можливістю отримання оперативних розвідданих було використання безпілотників.
Того ранку бійці добровольчого підрозділу «Аеророзвідка» з єдиним на всю ділянку фронту квадрокоптером готувалися діяти в районі Щастя. Там тримали оборону бійці декількох підрозділів − батальйону «Айдар», 1-ї танкової, 26-ї артилерійської, і десантники 80-ї бригади.
Командир групи «Аеророзвідка» Володимир Кочетков-Сукач на передовому спостережному пункті уточнював завдання на виліт. Група була невеликою − розрахунок БПЛА і військові розвідники.
Оскільки дальність польоту квадрокоптера всього півтора кілометра, для отримання інформації необхідно було піти «на мінус» − за лінію передових українських частин.
Група з усім спорядженням — антенними стійками, ящиком із коптером, планшетами, пультом управління швидко вивантажувалася з машини. Це був цивільний автомобіль, уже добряче побитий осколками «Градів» у одну з минулих поїздок на фронт.
Як тоді розповів Володимир, ще в липні він побував під Луганськом і зрозумів, що без повітряної розвідки на фронті дуже важко. Тоді він купив за свої гроші невеликий китайський квадрокоптер і поїхав на фронт. Перші ж результати польотів допомогли отримати надважливу інформацію − він розкрив позиції ворожих мінометників, сам потрапив під обстріл, але завдяки йому вдалося вирішити поставлене завдання.
Незадовго з друзями створив громадське об’єднання «Аеророзвідка». До нього увійшли волонтери, які пройшли разом Майдан і бої за Маріуполь. Перші коптери літали недовго і недалеко, але завдяки київським комп’ютерщикам вдалося збільшити дальність польоту до 1,5 км. Вийшов тактичний безпілотник із можливістю передачі відеосигналу з камери і запису його на планшет. Саме з ним і виходила група на завдання.
Розмова була короткою: схилившись над картою, командир групи розвідників — маленький, схожий на хижого звіра, зі швидким, уважним поглядом, провів олівцем маршрут, вказавши найбільш цікаві точки.
Один із розвідників приніс нову, загорнуту в папір «Муху» (РПГ-18 — ред.), другий роздав гранати − «на всяк випадок», третій перевірив рацію.
Сержант-мінометник, великий і огрядний чоловік, у «дубку» уважно дивився на карту, щось позначаючи у себе в блокноті. Він буде прикривати відхід групи в разі, якщо їх помітять…
Перекурили. Встали. Розібрали спорядження і вийшли.
Сонце пекло немилосердно, десь бухали гармати, долинала кулеметна тріскотня. Група йшла, тримаючи дистанцію 10-15 метрів між людьми. Йшла у невідомість. Запам’ятовувалися якісь дрібниці: асфальт, побитий мінами. Тінь на курній польовій доріжці. Зламане близьким вибухом дерево з підсохлим листям. Долітав сморід від палаючого БТРа − солярка, окалина − і страшний запах від згорілого всередині екіпажу.
Нарешті, пройшовши «зеленкою», група дісталась першої точки маршруту. Потрібно було з’ясувати, що за шум було чути минулої ночі.
Розвідники з групи прикриття розосереджуються по боках, потім кивають: «Усе чисто, працюємо».
Швидко розпаковано обладнання, розсунуті стійки, включений коптер. Він блимає червоними і зеленими світлодіодами, пищить, дзижчить, нарешті оператор киває: «Є контакт».
Зліт відбувається дуже швидко − саме в цей момент найчастіше БПЛА можна засікти, тому що на висоті 300 метрів його вже практично ніхто не бачить і не чує. На екрані планшета з’являється картинка з камери − сліпуче синє небо, жовтіють поля, рідкісні хмари … «Ідилія, блін …» − жартує оператор і веде коптер в потрібну сторону. Ось і те, що шукали, − на одному з полів чітко видно сліди гусениць. Вони розходяться віялом і виводять на позиції, звідки вчора працювали російські САУ. Сліди свіжі, значить, були там нещодавно, і, не виключено, що прийдуть знову, − аж надто зручна позиція, і підхід до неї прихований пагорбом.
На карті з’являються перші позначки. Коптер повертається. Група швидко складається і так само швидко йдемо на другу точку.
Тим часом один із розвідників щось побачив і відчайдушно махає рукою: «Йдемо, швидко!»
Бігти по звивистій балці, плутаючись в гіллі з триногою на плечі, з коптером в руці, з ящиком, в якому він переноситься, − важко. Піт заливає очі. Час від часу всі завмирають за помахом руки головного розвідника. Група виходить на край посадки. Попереду − відкритий простір і руїни ферми.
Швидко пересуваються туди, як потім хтось пожартував: «Усі олімпійські рекорди побили».
Важке дихання. Ковток води з фляги. Промоклий від поту бундес-камуфляж. Швидке повторення тих же дій − розгортання, налаштування.
Розвідники зайняли позиції в руїнах. Передаючи один одному бінокль, кивають головами − все чисто, працюємо… Зліт, проліт по маршруту, зафіксовані позиції бойовиків, повернення, посадка. По рації чутно перехоплену розмову бойовиків: вони засікли роботу БПЛА і підняли тривогу. Група швидко йде новим маршрутом, то вискакуючи на поверхню, то знову ховаючись в балках і чагарниках зеленки.
На одному з виходів на поверхню розвідник відчайдушно махає рукою: «Тікаймо, швидко!» Як пізніше виявилося, група вискочила прямо під гармати наших же танків, але з боку противника. На щастя, танкісти все ж вирішили роздивитися, перш ніж відкривати вогонь.
Нарешті, добігаємо до точки. Мабуть, нас усе ж таки засікли, тому що починається обстріл. Поблизу рвуться ВОГи — по групі лупить АГC. Неприцільно, але неприємно.
Їдемо з позиції вже під вогнем. Розриви лягають то ззаду, то з перельотом за посадкою… Нарешті, група в своїх — машина гальмує на позиції танкістів 1-ї танкової. Від них зробили ще один виліт − крайній, бо сіли акумулятори та вже темніло. Так закінчився звичайний день на фронті групи «Аеророзвідка» під Луганським аеропортом.
Дані було передано до штабу, артилерія відпрацювала свою частину роботи, як пізніше повідомили групі: «Усе вийшло добре». Потім були інші вильоти, аеророзвідка працювала по всьому фронту − від Маріуполя до Станиці Луганської.
Немає в живих уже Володі Кочеткова, «Чубаки» − він загинув 15 березня 2015 року за Красногорівкою.
Пізніше підрозділи аеророзвідки з’явилися у всіх бригадах, але ті липневі й серпневі вильоти запам’яталися групі назавжди.
На сімсот шістдесят четвертій добі широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України зафіксовано 48 бойових зіткнень, 4 ракетних та 77 авіаційних ударів.
Президент України провів зустріч із делегацією політичної групи Європейського парламенту Renew Europe на чолі з президенткою групи Валері Айє.
Міністерство оборони України запропонувало розпочати роботу над законодавчим визначенням поняття «кібервійна».
Президент провів 28 березня телефонну розмову зі спікером Палати представників Майком Джонсоном.
Міжнародний арбітраж ухвалив три рішення, якими присудив стягнути на користь Міністерства оборони України кошти на загальну суму понад 14 мільйонів євро та 4 мільйонів доларів США.
Цивільні росіяни обговорюють примусове залучення громадян рф до голосування для забезпечення високого рівня явки виборців на виборчі дільниці.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…