Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
Активісти громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук», що діє на Житомирщині, працюють навіть за таких погодних умов, які є в Україні протягом останнього тижня. Та й обирати не доводиться: здебільшого пошуковці виїжджають на розкопки у вихідні дні, адже це не є їхньою роботою, тож між робочими буднями залишаються або ж вихідні, або відпустка. Як розповідають ентузіасти польового пошуку, прогноз погоди на останній день весни не віщував нічого доброго, втім вони прийняли рішення їхати працювати до Пулинського району – місць запеклих боїв сорок першого року, де підняли з надр землі та перепоховали вже багато невідомих солдатів Другої світової війни.
Поїхали, і не прогадали! Вже за кілька годин пошуку слідопитам вдалося піймати слабкий та нечіткий сигнал – під дерном явно було щось металеве! Пошуковий досвід вказував на те, що сигнал варто перевірити. І інтуїція пошуковців не підвела! На глибині всього лише 35 см вони знайшли останки загиблого солдата. При ньому були підсумок, ложка та залишки протигазного бака, але найголовніше – медальйон! Тож тепер пошуковці передали його на експертизу й чекають на встановлення імені полеглого воїна.
Варто зазначити, що лише протягом травня ними повернуто з небуття імена кількох загиблих влітку 1941 року на Житомирщині червоноармійців. Так, 1 травня також у Пулинському районі було знайдено рештки 4-х радянських солдатів. Від початку пошукового сезону (читай – від початку року, адже зими як такої не було, і розкопки не припинялися навіть у зимові місяці) це – відповідно, 37-й, 38-й, 39-й та 40-й невідомі солдати, знайдені учасниками ГО «ІПО «Пошук». Серед знайдених особистих речей загиблих були знак ГТО 1-го ступеня, монети, зубна щітка, велика зірка для головного убору, компас, протигаз, підсумок, складний ніж та чорнильна ручка. Також вдалося виявити 3 медальйони, проте один був розкручений ще тоді. Кому саме належать медальйони зі 100% точністю сказати неможливо, тому солдати будуть поховані разом.
І ось нещодавно стали відомі результати експертизи медальйонів. Родичів першого з двох полеглих героїв знайдено – ним виявився вчитель німецької мови з Білої Церкви Тимофій Платонович Пасіка, призваний до лав РСЧА в 1939 році. Нині у Києві мешкає його донька Галина того ж, 1939 року народження. Від мами вона знала, що наприкінці червня – на початку липня батько приїжджав додому, після чого поїхав на Ковель і більше від нього звісток не було. Шукали після війни – тільки відписки: у списках загиблих не значиться… Так 79 років і чекала донька на відомості про батька, і дочекалася їх у 2020 році…
Ще один загиблий воїн, нащадків якого ще потрібно знайти, це – політрук Афанасій Васильович Денисов 1916 року народження, призваний з села Карайдубина Большелепетихського району Запорізької області (нині – село Бережанка Верхньорогачицького району Херсонської області). Останнє місце служби офіцера – 35-та танкова дивізія 9-го механізованого корпусу Південно-Західного фронту, відповідальний секретар партійного бюро. Пошуковці розраховують на допомогу мешканців села Бережанка, які зможуть знайти родичів загиблого воїна.
Ну і, нарешті, тиждень тому, 23 травня, все в тому ж самому Пулинському районі на глибині лишень 25 см, завдяки, як вони самі кажуть, пошуковій «чуйці», вдалося знайти ще одного невідомого солдата, а при ньому – смертний медальйон. Тож є всі підстави сподіватися на те, що він перестане бути невідомим, говорять у ГО «ІПО «Пошук». Тоді за християнськими традиціями та з обов’язковими військовими почестями загиблих за рідний край героїв буде перепоховано.
