ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Уперше в Стратегії воєнної безпеки ми застосовуємо принцип всеохоплюючої або тотальної оборони держави

29 Травня 2020
Уперше в Стратегії воєнної безпеки ми застосовуємо принцип всеохоплюючої або тотальної оборони держави

Діяльність Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України спрямована на перспективу і для пересічного українця часто залишається чимось невідомим і не завжди зрозумілим. Дійсно, наших читачів, як правило, більше цікавлять проблеми речового та фінансового забезпечення, соціальний аспект тощо. Проте це, так би мовити, питання тактичні, незважаючи на їх безумовну важливість, а діяльність зазначеного Департаменту сягає стратегічного рівня. І як зазначав Сунь Цзи: «Стратегія без тактики — найповільніший шлях до перемоги. Тактика без стратегії — метушня перед поразкою». Тому пропоную поглянути на стратегічні аспекти діяльності Міноборони  і дізнатися про діяльність Департаменту воєнної політики та стратегічного планування МО України з інтерв’ю його директора – Меліхова Олега Анатолійовича.

Про трансформацію

­– Олеже Анатолійовичу, на початку нашої розмови давайте все ж таки ще раз підтвердимо визначений вектор розвитку Збройних Сил України.

­­– Напрямок розвитку держави і Збройних Сил визначений – європейська і євроатлантична інтеграція. Це закріплено в Конституції України, внесені відповідні зміни до законодавчих актів, тому цей шлях визначений як остаточний і незворотній. Отже, діяльність нашого Департаменту націлена на досягнення цієї стратегічної мети.

– Як давно в складі оборонного відомства функціонує цей структурний підрозділ?

– Департамент створений ще в 2003 році, але за цей час він неодноразово реформувався. Відповідно корегувалися і його завдання та функції. Зокрема, з 2016 по 2019 роки наш Департамент забезпечував у Міністерстві оборони організацію міжнародного співробітництва. Але наприкінці минулого року було прийнято рішення виокремити міжнародну складову зі складу Департаменту і створити в Міністерстві відповідний структурний підрозділ – управління міжнародного співробітництва, нещодавно трансформоване рішенням Міністра оборони в окремий департамент.
У сучасному вигляді наш Департамент функціонує з жовтня минулого року, але сьогодні ми знову знаходимось у процесі трансформації з метою забезпечення виконання завдань, які ставить перед нами керівництво. У першу чергу ця трансформація обумовлена необхідністю подальшого впровадження реформ за двома напрямами: забезпечення ефективного використання коштів, які призначаються Міністерству оборони, а також подальшого удосконалення системи стратегічного планування в Державі. З цією метою ми корегуємо завдання двох відділів і на їхній базі формуємо нові. Так, відділ управління змінами ми переформовуємо у відділ координації програм і проєктів. Цей відділ відповідатиме за практичне впровадження проєктно-програмного менеджменту, що поєднає процеси оборонного та бюджетного планування. Такі зміни є логічним продовженням розвитку системи стратегічного, зокрема оборонного планування, на основі спроможностей. Програми і проєкти, розроблені за результатами оборонного огляду та відповідно до положень нових стратегічних документів у сфері оборони, забезпечать ефективне використання оборонних ресурсів для досягнення необхідних спроможностей Збройними Силами України. Уже проведена велика підготовча робота і, згідно з рішенням Міністра оборони, до 20 червня цього року відділ остаточно приступить до виконання завдань за новим призначенням. Інший підрозділ створюється на базі відділу стратегічного аналізу ресурсів. Він має назву «відділ міжвідомчої координації» і буде займатися питаннями, пов’язаними з організацією взаємодії державних органів і військового командування під час розроблення Плану оборони держави, його уточнення і виконання в особливий період. Звісно, що всі процеси, пов’язані з плануванням збройного захисту держави та координацією з цього приводу дій усіх державних органів, відбувалися й раніше. Але нині, відповідно до нової редакції Закону України «Про оборону України», Міністерству оборони України поставлене завдання щодо розроблення саме Плану оборони держави – сукупності документів, які фактично поєднають в собі всі існуючи плани, передбачені на воєнний час. Саме для виконання цього надзвичайно складного та важливого завдання ми і створюємо відділ міжвідомчої координації.

 «Торік вперше Оборонний огляд проводився за новим принципом – на засадах спроможностей»

–  ­Знаю, що очолюваний Вами Департамент був ключовим структурним підрозділом під час проведення Оборонного огляду в минулому році. Яка мета Оборонного огляду і для чого він проводиться?

–  Якщо простими словами, то Оборонний огляд являє собою певну процедуру, основною метою якої є перевірка стану Збройних Сил та планування їх майбутнього вигляду. Головний результат огляду – визначення, або, точніше, планування, на підставі отриманих результатів, оптимальних шляхів переходу з поточного стану Збройних Сил до перспективного, майбутнього. Подібні процедури періодично проводяться у країнах-членах НАТО. Слід зазначити, що, починаючи з кінця минулого сторіччя, Оборонні огляди вже неодноразово проводилися. Але варто зауважити, що тоді вони відбувалися, скажімо так, не в повному обсязі й носили більш формальний характер. За їхніми результатами інколи приймалися суб’єктивні рішення на подальшу розбудову Збройних Сил, не враховуючи ані зовнішні загрози, ані реальний стан ЗСУ, ані фінансування. Маю зазначити, що в минулому році перший раз проводився Оборонний огляд за новим принципом – на засадах спроможностей з 25 травня по 12 грудня 2019 року. Звісно, що цьому передувала велика підготовча робота, яка тривала не один місяць. Тобто на 25 травня ми виходили уже з ґрунтовними напрацюваннями. Була створена міжвідомча робоча група з проведення Оборонного огляду, яку очолював перший заступник Міністра оборони Іван Руснак. До складу міжвідомчої групи увійшли представники усіх причетних міністерств і служб на рівні не нижче заступників керівників, що дозволило якісно і в стислі терміни провести Оборонний огляд.

Про завдання Оборонного огляду

–  ­Які завдання були виконані під часі проведення Оборонного огляду?

–  Загалом під час проведення Оборонного огляду було виконано п’ять основних завдань. Це – оцінка безпекового середовища, оцінка стану Збройних Сил, фінансове обґрунтування моделі Збройних Сил, визначення обрису Збройних Сил та перспективи розроблення документів оборонного планування.

Оцінкою безпекового середовища займалося Головне управління розвідки МО України спільно з нашим Департаментом із залученням інших розвідувальних та аналітичних структур. На основі проведеного багаторівневого аналізу були розроблені відповідні прогностичні матеріали. До речі, усі ці напрацювання отримали високу оцінку наших іноземних партнерів. На підставі оцінки безпекового середовища були визначені ймовірні сценарії розвитку ситуації навколо України та, відповідно, варіанти застосування Збройних Сил України для кожного сценарію. Під ці варіанти та сценарії був визначений певний перспективний склад ЗСУ та інших складових сил оборони.

Велика робота проведена Генеральним штабом ЗС України, який виконував друге завдання ­– оцінку стану Збройних Сил. Під час виконання цього завдання були визначені реальні спроможності ЗСУ і ті спроможності, які необхідно набути для якісного виконання завдань у перспективі. Також було визначено, від чого нашому війську необхідно відмовитись. Наприклад, безпілотні літальні апарати радянського виробництва, які ще й досі перебувають у нас на озброєнні і їх утримання потребує певних ресурсів.

На основі наявних спроможностей були зроблені фінансові розрахунки потреб для набуття спроможностей, яких необхідно досягти Збройним Силам для якісного виконання завдань в перспективі. Звичайно, годі й порівнювати сучасний стан фінансування ЗСУ з, наприклад, десятирічною давниною, але всі ці «хронічні» недофінансування в попередні роки виливаються нині у великі проблеми. Зрозуміло, щоб швидко створити сучасну армію, потрібні колосальні кошти, і ми розуміємо, що такий бюджет нам ніхто не дасть. Тому при розробці фінансового обґрунтування ми виходили з реалістичних прогнозів фінансування ЗСУ. Головним завданням був максимально ефективний розподіл прогнозованого фінансового ресурсу по роках та напрямах використання з метою побудови оптимальної майбутньої моделі Збройних Сил.

Отже, після того, як ми визначилися з картиною фінансування ЗСУ, ми вийшли на перспективний обрис Збройних Сил України моделі 2030 року. Але, на жаль, для читачів ця інформація носить повністю закритий характер.

Отримавши обрис Збройних Сил, ми перейшли до виконання останнього завдання Оборонного огляду – перспективу розроблення документів оборонного планування. Це – розроблення пропозицій до Стратегії національної безпеки України, підготовку проєкту Стратегії воєнної безпеки та Стратегічного оборонного бюлетеню, Державної програми розвитку Збройних Сил, які будуть практично реалізовані шляхом виконання комплексу індивідуальних програм і проєктів подальшого розвитку Збройних Сил та їх окремих складових.

­– Чи могли б Ви сказати, коли під час Оборонного огляду складалося фінансове обґрунтування моделі Збройних Сил, яким чином планується в майбутньому забезпечення нашого війська озброєнням та військовою технікою?

­–  За тією моделлю, яку ми складали з урахуванням реального стану фінансування ЗСУ, зокрема, з урахуванням проведеного ретроспективного аналізу оборонних бюджетів за минулі 10 років, ми розраховуємо, що певні системи озброєння та техніки ми будемо закуповувати в підприємств вітчизняного оборонно-промислового комплексу. Це також дасть змогу нашому ОПК розвивати власні спроможності. Але при цьому ми чітко усвідомлюємо, що певні зразки вітчизняний ОПК нам надати не в змозі. Взагалі життєвий цикл високотехнологічного озброєння передбачає тривалий початковий етап його розробки та доведення до серійного виробництва, а також фізичну наявність відповідних виробничих потужностей. Тому, враховуючи нагальні потреби оборони держави, окремі системи озброєння потрібно буде закуповувати в наших іноземних партнерів. Певно це не завжди будуть нові зразки ОВТ, але вони все ж таки набагато сучасніші та функціональніші ніж техніка радянського виробництва, яка наразі перебуває на озброєнні. Тут слід навести гарний приклад такої співпраці, коли ми минулого року отримали від США два патрульні катери класу «Айленд». Зазначу, що ми нині говоримо про спроможності, а визначення конкретних зразків необхідного озброєння та військової техніки – це прерогатива Генерального штабу.

Про Стратегію воєнної безпеки

– ­На якому етапі нині розроблення Стратегії воєнної безпеки України?

– ­Розроблення проєкту Стратегії воєнної безпеки цілком залежить від затвердження Стратегії національної безпеки України. Цей документ, на жаль, поки що не уведений в дію. Буквально два тижні тому останній варіант нової Стратегії було погоджено в Міноборони і направлено до Апарату РНБО України. Після опрацювання і погодження членами РНБО цей документ буде поданий на затвердження Президенту України. На підставі Стратегії національної безпеки нашому Департаменту потрібно розробити нову Стратегію воєнної безпеки. Зрозуміло, що весь цей час ми не сиділи склавши руки, а працювали над цим документом. На сьогодні проєкт Стратегії воєнної безпеки України перебуває майже в стадії готовності.

Про тотальну оборону

–  Яка основна особливість нової Стратегії воєнної безпеки України?

– Уперше в Стратегії воєнної безпеки ми застосовуємо для оборони держави принцип всеохоплюючої або тотальної оборони. Тобто до оборони країни буде залучено не лише сили оборони, а все українське суспільство і всі органи державної влади, які чинитимуть опір противнику на всій території України, застосовуючи всі форми й способи боротьби з дотриманням принципів і норм міжнародного права. Іншими словами, на певному етапі розвитку конфлікту будуть застосовуватись лише Збройні Сили України. Якщо для нейтралізації цієї загрози не буде вистачати потенціалу ЗСУ, будуть залучені всі сили оборони (всі силові структури). У разі, якщо і цього ресурсу буде недостатньо, до захисту країни будуть залучати сили територіальної оборони та розгортати рух опору зі спрямуванням усіх фінансових і матеріальних ресурсів на нейтралізацію загрози. Важлива роль у проєкті нової Стратегії воєнної безпеки відводиться міжнародній складовій – політичній та матеріальній підтримці іноземних партнерів для боротьби з агресором.

­– Чи застосовувався такий принцип тотальної оборони в інших країнах і, головне, чи готове українське суспільство до такого розвитку подій?

– Зазначу, що принцип всеохоплюючої або тотальної оборони далеко не новий. Він використовується досить давно і успішно в Скандинавських країнах, в країнах Балтії, Швейцарії. Звичайно, ми вивчали міжнародний досвід під час створення проєкту Стратегії воєнної безпеки України. А щодо готовності українського суспільства до тотальної оборони країни, то 2014 рік уже показав, як наші громадяни можуть згуртуватися для надання відсічі агресору. Це найяскравіший приклад, який ще раз підтверджує правильність ідеї всеохоплюючої оборони саме для нашої країни.

Про цілі Стратегії воєнної безпеки України

–  А які основні цілі будуть визначені в Стратегії воєнної безпеки України?

– У цьому документі будуть визначені п’ять стратегічних цілей, на досягнення яких будуть спрямовані зусилля в подальшому розвитку Збройних Сил та інших складових сил оборони.

Перша ціль – це ефективний оборонний менеджмент. Тобто Міністерство оборони має створити нормативну базу, визначати чіткі пріоритети та здійснювати ефективний розподіл наявних ресурсів для успішного розвитку ЗСУ. Для виконання цих завдань має бути створений оптимальний за чисельністю і функціоналом апарат Міноборони, який не дублює завдання з ГШ та інших структур.

Друга ціль – людський ресурс. У Збройних Силах мають служити високопрофесійні кадри з відповідними моральними якостями, з новою філософією та активною суспільною позицією.

Третя ціль – модернізація та оновлення озброєння та військової техніки. Зазначу, що це певно чи не найкритичніша проблема, яка потребує великих капіталовкладень.

Четверта ціль – створення військової інфраструктури. На жаль, раніше цьому питанню не надавалася належна увага. Останніми роками відбулись значні зміни в безпековому середовищі, і всі основні загрози виникають не з Заходу (як за часів СРСР), а зі Сходу. Тому потрібно повністю змінювати конфігурацію військової інфраструктури. Окреме питання ­– створення нормальних умов для життя і служби наших військовослужбовців – це надактуальне завдання.

І п’ята ціль, задля забезпечення якої мають бути досягнуті всі попередні цілі, це – підвищення спроможності Збройних Сил щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України.

На основі Стратегії воєнної безпеки України буде розроблений Стратегічний оборонний бюлетень, який деталізує всі завдання. Після виходу Стратегічного оборонного бюлетеня спільно з Генеральним штабом ЗС України буде розроблена Державна програма розвитку Збройних Сил України, яка теж буде побудована на новій філософії і нових принципах. Терміни в нас досить обмежені, адже ми чітко усвідомлюємо, що для того, щоб свідомо рухатись уперед у розвитку нашого війська, ми маємо увійти в 2021 рік із повним пакетом затверджених стратегічних документів.

Про терміни і бюджетне планування

– ­Якщо вже мова зайшла про терміни, то на який період розробляють ці стратегічні документи?

– Усі ці документи середньострокового та довгострокового планування, тобто на строк від 3 до 5 та від 5 до 10 років відповідно.

– Усі ці цілі виглядають досить амбітними, але ми ж розуміємо, що на шляху їх досягнення виникають багато проблем. Перша і одна з основних – фінансування…

–  Так, звичайно. І мистецтво керівників у тому, щоб всі кошти, що виділяють, використати максимально ефективно. Тому ми й перейшли на проєктно-програмний менеджмент, щоб був певний кейс програм за напрямками. У програмах зазначені конкретні проєкти, які підтримуватимуться необхідними ресурсами.

–  Попередній прем’єр-міністр України акцентував, що бюджет на один рік приймають востаннє і країна переходить на трирічне бюджетне планування. Чи готове Міністерство оборони до цього?

– ­Так, оборонне відомство готове до цього. Більш того, орієнтовний план утримання та розвитку ЗС України, який розробляється Генеральним штабом і затверджується Міністром оборони, вже давно розробляється на три роки. Але в тому плані були закладені кошти, які визначали потребу ЗС, а наразі ми оперуватимемо коштами, які відповідно до бюджетної декларації Кабмін виділятиме на потреби оборони з врахуванням позиції РНБО України щодо розподілу видатків на потреби силового блоку.

Про успіхи і невдачі

– ­І наостанок, ми говоримо про довгострокове  планування, Стратегії та інші важливі документи… А  все ж таки, який час проходить між визначенням цілі в стратегії до втілення конкретних результатів?

– Навряд чи можна на це питання відповісти конкретно. Наприклад, у Стратегічному оборонному бюлетені 2016 року визначені конкретні завдання, які оборонне відомство мало б виконати до кінця 2020 року. Нині виконано більше 70% передбачених завдань і заходів. За нашими розрахунками, на кінець року виконання завдань Стратегічного оборонного бюлетеня сягатиме понад 80%. Це досить високий показник, хоча й не стовідсотковий. Відповідно ті заходи, які не виконані до кінця 2020 року, будуть включені до завдань наступного Стратегічного оборонного бюлетеня. Серед найбільш проблемних заходів я би відзначив створення Військової поліції. Вирішення цієї проблеми залежить не від нас і не від Військової служби правопорядку, на базі якої вона створюється та яка робить все можливе для виконання завдання. Але є певні моменти, зокрема й політичні, які не дозволяють своєчасно виконати це завдання. Як приклад успішного виконання завдань Стратегічного оборонного бюлетеня я би назвав перехід Генерального штабу та інших органів управління Збройних Сил України на типову структуру штабів збройних сил держав – членів НАТО (так звана «J‑структура»). Сьогодні  уже створені J-структури набувають спроможностей до виконання покладених завдань.

20
3

Кореспондент АрміяInform
Стежте за нами в Instagram
Інтерв`ю, Новини