Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 20 грудня 2024 року Президент України присвоїв 65 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне…
Днями АрміяInform повідомила про стан здоров’я та хід лікування захисників України Сергія та Володимира, які 20 травня дістали поранення під час виконання завдання командування поблизу селища Трьохізбенка Луганської області в районі проведення операції Об’єднаних сил.
Від вибуху тіла бійців були прошиті осколками й лише чудо та руки хірургів лікарні Мечникова урятували їхні життя. Один із них, 33-річний офіцер батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1» Сергій, розповів, що трапилося з ним та його побратимами того трагічного дня.
За його словами, командуванням було прийнято рішення висунутися у визначений район для виконання певних завдань.
– У нашому складі була основна та допоміжна групи, – розповів Сергій. – Ми рухалися… Я був замикальним, а комбат Герой – Губанов Сергій Леонідович – йшов першим. Усі наші знають, що він завжди ходив першим… Через деякий час пролунав вибух. Комбат та воїн, що був за ним, впали, а я й ще один співслужбовець більш-менш зреагували, тому що командир та побратим закрили нас собою та врятували наші життя. Більшість уламків пішли в них. Я вдячний, напевно, дещо винен. Розумієте що..? Далі по рації викликали допомогу. Згодом нас евакуювали та доставили до військового госпіталю, а через деякий час направили до лікарні Мечникова.
Днями молодому офіцерові зробили складну операцію. Нині він одужує та прагне якнайшвидше повернутися на фронт.
Як зазначив головний лікар Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І.І. Мечникова Сергій Риженко, поранений офіцер уже незабаром встане до строю.– Сергій хоче додому, й ми активно готуємо його до виписки, – розповів лікар. – Він гідно тримався та мужньо переніс операцію. Саме такі бійці потрібні нашій країні: справжні, сильні, героїчні. Сергій Риженко показав шматочок смертоносного металу, який влучив у захисника України.– Як і обіцяв, хочу цей уламок подарувати воїну на пам’ять, хоча, звісно, така пам’ять нікому не потрібна, – сказав Сергій Анатолійович. – Головне, що хірурги витягли уламок із грудної клітки та зберегли життя молодої людини. Я знаю, що все мине й лише шрам буде нагадувати про ту трагедію, яка сталася 20 травня. Сам Сергій поділився, що він офіцер поліції, заступник командира підрозділу.– Я хочу подякувати медичному персоналові лікарні Мечникова. Усім людям, хто допомагав: керівництву Національної поліції, волонтерам, небайдужим, що продовжують допомагати моєму побратимові, який знаходиться в Києві у важкому, але стабільному стані. Хочу сказати, що героями є всі, хто захищає свою країну та її інтереси. Слава Україні!
