Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Подолання смуги перешкод на право одягнути берет морпіха – випробування надзвичайно складне і передбачає більше моральну витривалість військовослужбовця, ніж фізичну. Тому не кожному воно до снаги. Цього разу на рівні з чоловіками виборола своє право носити штормовий й матрос Анастасія Кубрак. І хоча для тендітної дівчини кількакілометровий маршрут із різноманітними природними перешкодами та інженерними загородженнями в повному обмундируванні фізично був складний, вона точно знала, що все подолає, навіть якщо доведеться повзти і вгризатися зубами в землю.
Річ у тому, що шлях Анастасії до морської піхоти почався після загибелі її коханого чоловіка. Командир інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення 36-ї бригади морської піхоти прапорщик В’ячеслав Кубрак 8 жовтня 2019 року дістав мінно-вибухову травму та численні осколкові поранення під час виконання бойового завдання з розмінування позицій в районі Водяного. Протягом трьох діб лікарі обласної клінічної лікарні в Дніпрі боролись за його життя, проте їхні зусилля були марними: 11 жовтня військовослужбовець помер.
– У день, коли не стало мого Славіка, виповнилося рівно три місяці, як ми побралися. Тоді в один момент обірвалися всі плани на майбутнє, мрії про велику родину, і не стало частинки мене, – зі сльозами на очах пригадує Настя. – І саме під час похорон я твердо вирішила, що моє місце в армії, там, де був мій чоловік, і я мушу робити те, за що він віддав своє життя.
У грудні 2019 року Анастасія Кубрак підписала контракт із бригадою морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Дівчина одразу зрозуміла, що на своєму місці, адже тут, серед військових, у круговерті постійних тренувань їй дихалося легше, вона нарешті знайшла себе. До слова, Настя була єдиною жінкою під час першого випуску Школи морського піхотинця. Інструктори з захопленням спостерігали за цією вольовою і відважною дівчиною і говорили, що в її очах є те, що дозволить подолати всі труднощі та перешкоди – це справжній стимул.
– Розумієте, мені важливо було здобути цей берет, але не лише заради того, щоб довести щось собі чи оточуючим, а тому що мій чоловік носив його і надзвичайно цим пишався. І саме думки про коханого є моєю рушійною силою. Під час випробувань на смузі перешкод із травмованою ногою на межі фізичних можливостей, коли розуміла, що вже «на грані», я відчувала його підтримку. Адже зі мною завжди поруч біля серця обручка мого янгола. Тож я змогла з усім впоратися й отримала свій штормовий берет у пам’ять про покійного чоловіка, – розповідає Анастасія Кубрак.
На церемонії вручення беретів під час хвилини пам’яті, коли озвучували імена загиблих побратимів-морпіхів, Анастасія розуміла, що все це не дарма і її Славік міг би пишатися нею.
Попереду на дівчину-морпіха чекає ще чимало випробувань, але вона знає, що зможе подолати будь-що.
– У мене є величезне татуювання на руці у вигляді ангела-морпіха, який стоїть на колінах, і напис «Завжди в думках. Назавжди в серці», – ділиться Анастасія. – Тож хоча я не можу взяти коханого за руку, але коли я торкаюсь тату, знаю, що мій ангел поруч і він ніколи не дозволить мені впасти.
Фото з архіву Анастасії Кубрак
