Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Спеціаліст мобілізаційного відділу Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Ольга Сіденко ось уже 15 років впевнено поповнює свій гардероб вишитими сорочками і одягає їх не лише у свята й на урочисті події.
− Я родом із Полтавщини, яка, як і кожен регіон, має свої неповторні візерунки, символи, традиційні кольори вишивки. Кажуть, саме полтавська вишивка є найскладнішою зі всіх українських. І хоча однією з її візитівок є вишивка білим по білому, моє захоплення почалося з вишиванки, яку подарувала однокурсниця. Вона була рясно вкрита червоними маками, − пригадує Ольга Іванівна.
З того часу улюблений одяг впевнено оселився в її родині. Тепер її захоплення розділяють сестри, чоловік діти та онуки. Коли вони збираються разом, то вишиванка є обов’язковим атрибутом. А ще родина Сіденків залюбки бере участь у святкуваннях, присвячених Дню вишиванки. На жаль, цього року не буде можливості покрасуватися на міських вулицях у вишитому вбранні через карантинні заходи, але до мегамаршу вишиванок онлайн Ольга Іванівна обов’язково приєднається.
Жінка тішиться, що сьогодні вишиванка покинула бабусині скрині й поповнила гардероб багатьох українців та і не тільки.
− Якось мені довелось побувати на весіллі, де наречений, наречена та всі запрошені були у вишиванках. Це було неймовірно красиво й символічно, мов повернення до витоків, свого коріння, − розповідає пані Ольга.
До слова, жінка має у своїй мініколекції 17 вишитих сорочок та 2 сукні, ще на 2 вона з нетерпінням чекає. На цьому Ольга Іванівна не зупинятиметься, адже вишиванки – це не лише красиве вбрання, вони для неї дуже особливі, рідні й просто роблять її щасливішою.
