Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
18 травня, у день пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, СБУ оприлюднила частину документів із архівів КДБ УРСР, пов’язаних із подіями після депортації кримських татар. Про це повідомляє Telegram-канал СБУ.
— Боротьба кримськотатарського народу за свою Батьківщину ніколи не припинялася. Ми зібрали кілька історій з архівів КДБ про те, як кримські татари боролися за право жити на своїй землі. Репресії, переслідування, ярлики «зрадників» і «екстремістів» — ніщо не зломило дух цих людей, — йдеться в повідомленні.
СБУ навела деякі історичні дані. Зокрема, йдеться про спроби кримських татар повернутися в рідний Крим після понад 20 років вигнання.
Так, у 1967 році, у 50-ту річницю Жовтневої революції, голова КДБ при Раді міністрів УРСР Нікітченко доповідав керівництву Компартії України, що кримський татарин Абдураїм Решідов планує самоспалення. Його довели до відчаю постійні відмови радянської влади, які забороняли повернення до Криму.
Абдураїм Решідов — національний герой кримськотатарського народу.
Він був льотчиком-асом під час Другої світової війни та здійснив 222 бойових вильоти. За мужність і героїзм йому присвоїли звання Героя Радянського Союзу.
Але після запитів про повернення до Криму Герой Решідов став вважатися «провокатором». І пропозиція КДБ була стандартною для тих часів: виключити кримчанина з партії та опублікувати статтю, щоб дискредитувати його.
У повідомленні Нікітченка також збереглося листування кримського татарина Мансура Османова, який проживав у Ташкенті, з письменником і жертвою сталінського режиму Борисом Антоненко-Давидовичем.
Османов дуже влучно описав, як радянська пропаганда ставиться до кримських татар, навіть до тих, хто народився вже у вигнанні. Його синів і через 22 роки називали «зрадниками».
Борис Антоненко-Давидович, який і сам пройшов ГУЛАГ, підтримував кримчан і відповів: «Ваш народ справжній господар цієї землі», порадивши найголовніше — зберегти свою мову та культуру. «Нехай ваші діти не забудуть цього, бо коли народ втрачає мову — він перестає бути нацією».
