Їх обвинувачували у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період. Дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України — вчинення злочину за попередньою…
Сьогодні в Україні відзначають День науки. З нагоди свята АрміяInform пропонує своїм читачам розповідь про одного з сучасних науковців, який проходить службу в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Знайомтесь – полковник Володимир Оліферук. Чому його батько був проти військової кар’єри сина, як за два тижні відновити 24 БТРи, та за яким напрямком захищатиме дисертацію Володимир Оліферук – читайте у нашому матеріалі.
Перша спроба вступити до військового вишу була невдалою
− Родом я із Хмельниччини − Ізяславський район, село Плужне. Мама моя до пенсії була вчителем молодших класів. Батько працював механіком у колективному господарстві. Підштовхнули мене до служби в армії родичі по батьківській лінії – мій дядько був військовим. Батько ж навпаки – виступав проти того, щоб я йшов до війська. Хотів, щоб пішов його шляхом… І, до речі, перший мій крок у майбутній кар’єрі був невдалим – я не пройшов конкурс до Київського інституту військово-повітряних сил, − розповідає полковник.
У грудні 1996 року його призвали на строкову службу – проходив її у Первомайську, в ракетній дивізії стратегічного призначення. Дослужився до командира відділення. Там же успішно склав іспити для вступу до навчального центру. Отримав звання молодшого сержанта. Під час строкової вирішив спробувати ще раз свої сили і таки вступив до Сумського військового інституту артилерії, який в 2001 році закінчив із золотою медаллю.
− Офіцерську службу розпочав у 865-му навчальному центрі на посаді командира взводу. Через певний час у Національному університеті оборони України здобув оперативно-тактичний рівень освіти. Згодом був призначений командиром 865-го навчального центру. А в 2012 році − командиром 145-го окремого ремонтно-відновлювального полку в Миколаєві, − розповів Володимир Оліферук.
«Працювали в три зміни. Цілодобово. Не зупиняючись»
Офіцер розповідає, що з початком анексії Криму йому доводилось брати участь у підготовці в Миколаєві місця розташування для передислокації особового складу підрозділів, що виходили з півострова. Потрібно було допомагати їм у всьому.
− Наш полк на той час був чи не єдиним підрозділом, який займався питаннями відновлення озброєння і військової техніки, евакуації… Багато українських підрозділів проходили бойове злагодження на полігоні Широкий Лан. Їм перед виходом до районів виконання завдань передавалась техніка, яка тривалий час була на зберіганні. Але перед тим над нею «чаклували» фахівці полку. Працювали, як кажуть, день і ніч. Тоді, зокрема, допомагали технічно укомплектувати один із батальйонів 79-ї окремої аеромобільної бригади. Підрозділ формували на основі БТР-70, − пригадує полковник.
− За два тижні «поставили на ноги» 24 одиниці цієї техніки. Працювали в три зміни. Цілодобово. Не зупиняючись. Бо терміново потрібно було сформувати батальйон і поставити цю техніку. Паралельно Миколаївський бронетанковий завод за цей час тоді спромігся доправити лише кілька одиниць. Це для порівняння…
Володимир Оліферук ділиться спогадами, що за добу одну й ту саму одиницю доводилося розбирати, збирати і знов розбирати…Техніка не нова – десь двигун, десь роздатка давали збій.
− Ми усвідомлювали, що ця техніка йде на передову, і якщо раптом заглохне, то вся відповідальність буде на нас. Завдання тоді ми виконали вчасно та професійно…
До речі, за виконання бойових завдань з евакуації пошкодженої техніки, вчасного відновлення озброєння та техніки в районі проведення АТО Володимира Оліферука в грудні 2014 року нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Нині офіцер переймається проблемами розвитку військової освіти і… безпекою важливих об’єктів
− У 2016 році знову вступив до Національного університету оборони України, за кілька років здобув уже оперативно-стратегічний рівень освіти. Продовжив службу в цьому ж навчальному закладі. Нині я заступник начальника управління – начальник науково-дослідного відділу проблем розвитку військової освіти, − зазначає науковець.
Розповідає, що його управління займається відпрацюванням пропозицій, рекомендацій до проєктів законів, постанов Кабінету Міністрів, робить порівняльний аналіз підготовки військових фахівців у провідних країнах світу і підготовки в нашій державі. Окрім цього, офіцер нині займається питаннями дисертаційного дослідження щодо цивільного захисту для здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. Тема дисертації стосується напрямку охорони державних об`єктів критичної інфраструктури. З огляду на виклики сьогодення, тема надактуальна.
