Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Інформаційне агентство Reuters ознайомилось і опублікувало деякі витяги з конференційної доповіді ООН щодо присутності в Лівії бойовиків приватної військової компанії (ПВК) із Росії група Вагнера. Російська ПВК розмістила в цій країні до 1200 своїх співробітників для підтримки сил Лівійської національної армії (ЛНА), стверджують автори секретної доповіді ООН, яка вмістилася на 57 сторінках. Основне завдання бійців ПВК − проведення спеціальних операцій, включаючи дії снайперських груп.
Незалежні спостерігачі за дотриманням санкцій, що склали цю доповідь, повідомили, що хоча вони не можуть підтвердити загальні масштаби присутності ПВК Вагнера в Лівії з незалежних джерел, але «ґрунтуючись на повідомленнях із відкритих джерел і обмежених спостереженнях, за оцінками спостерігачів, максимальне число розміщених російських найманців становить від 800 до 1200 бійців». Вони воюють на боці сил Лівійської національної армії, якими керує генерал Халіфа Хафтар проти визнаного світом уряду в Тріполі.
Спостерігачі навели подробиці про 122 бійців ПВК Вагнера, «багато з цих найманців діють або діяли на території Лівії». За словами авторів доповіді, 39 з них — представники снайперської групи ПВК Вагнера, інші 83 — бійці штурмових підрозділів. Також у доповіді зазначається, що бойовики російської ПВК у Лівії перебувають з жовтня 2018 року, і їхня присутність істотно посилила армію Хафтара.
Крім того, спостерігачі стверджують, що в країні є ще одна російська приватна охоронна компанія − «Російські системи безпеки». Її фахівці, за деякими відомостями, здійснюють обслуговування і ремонт військової авіації, але «вагнерівці» безпосередньо беруть участь в бойових діях.
У березні 2020 року в ООН забили тривогу, що ПВК група Вагнера бере участь в перекиданні бійців армії Асада з Сирії на лівійський плацдарм. Про це стало відомо після знешкодження в районі Айн-Зера, що в Тріполі, кількох найманців Хафтара − вихідців з Судану, Чаду і колишніх сирійських бойовиків.
Досить заплутана історія з комплексами ППО «Панцир-С1», які в обхід міжнародного ембарго, накладеного ООН, російський уряд поставив «хафтарівцям». Ці комплекси розгорнуті в районах Тархуну і Сірта. Вони нібито були поставлені не прямо з самої Росії, а з ОАЕ, але фахівці стверджують, що на відео, яке з’явилось в інтернеті, знятий російський експортний варіант «Панцира-С1».
Авторитетні західні ЗМІ також заявляють, що керують комплексами ППО саме російські екіпажі. Але офіційна Москва стверджує, що спеціалістів вона своїх у Лівію не відряджала, а «Панцирі-С1» продала лише в Об’єднані Арабські Емірати.
На початку квітня 2020 року велике угруповання вагнерівців потрапило в оточення на авіабазі Ватія неподалік Тріполі. Про це повідомляє в Twitter користувач Selvestor Vivat із посиланням на журналіста з Тунісу Мурада Тейеб. За наявною інформацією в оточення потрапили не менш 140 військових РФ, включаючи офіцерів високого рангу, а також кілька офіцерів інших країн. «Москва, Франція, Єгипет ведуть торг, щоб врятувати шкури й голови високопоставлених офіцерів. Посередники Туреччина і Туніс», − йдеться в повідомленні.
Також повідомляється, що частина угруповання намагалися прорватися з оточення, але ця група була повністю знищена. Лівійська урядова армія, яка представляє визнаний світовою спільнотою уряд національної згоди (УНЗ), проголосила, що жодних переговорів із хафтарівськими терористами з ЛНА та їхніми російськими союзниками вона вести не буде.
Чия насправді була хімічна зброя?
Наприкінці квітня уряд національної згоди (УНЗ) Лівії звинуватив ПВК Вагнера в застосуванні хімічної зброї: бойовики атакували сили Уряду за допомогою нервово-паралітичного газу.
Високопоставлений чиновник сфери безпеки уряду Тріполі, міністр внутрішніх справ Фатхі Башага на пресконференції в Тріполі заявив, що росіяни досягли певних успіхів у Сирії, тому вони сподіваються, що так буде і тут. Їх цікавить створення форпосту в Лівії, подібного сирійському Тартусу. Із цією метою росіяни вдаються навіть до використання хімічної зброї.
Він уточнив, що це сталося під час боїв біля міста Салах-ед-Діна, і серед бійців урядової армії є постраждалі. У квітні 2020 року УНЗ Лівії відбив у військ генерала Хафтара три важливі міста на захід від столиці — Сабрата, Аль-Аджалата і Сурман. У цій місцевості знаходиться великий нафтогазовий комплекс.
Єгипетсько-канадський фотожурналіст Амру Салахуддін написав у своєму твіттері, що після бомбардування Салах-ед-Діна авіацією «хафтрівців» бачив кількох бійців УНЗ без видимих травм, але з блювотою і приступами як при епілепсії, вони взагалі не могли дихати.
Це підтвердив і міністр МВС Фатхі Башага. Кілька військових із урядових сил були паралізовані нервово-паралітичним газом і застрелені снайперами. Цього ніхто, крім найманців із групи Вагнера, не міг зробити, стверджує Башага.
Отже, цей випадок є порушення з боку російських найманців Конвенції про заборону хімічної зброї від 1993 року. Свого часу в арсеналі РФ були наявні великі запаси нервово-паралітичних отруйних речовин, і ці запаси нібито повністю знищені в 2017 році.
Якщо в Салах-ед-Діні застосовували російську хімічну зброю, то це виходить, що Росія ввела в оману Організацію із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ), зазначає видання «http://xn—b1aockv6ira.com/».
Щоб відкинути звинувачення про поставку до Лівії хімічної зброї, російські експерти почали навипередки розповідати, що ця зброя — лівійська, і вагнерівці її захопили як трофеї.
Колишній член комісії з біологічної зброї ООН, військовий експерт Ігор Нікулін у ефірі російської «Національної служби новин» повідомив, що «Росія офіційно свої запаси хімічної зброї знищила. І до сьогодні сумнівів у цьому не виникало. Це була хімічна зброя, захоплена на території Лівії, тому що в Лівії були серйозні її запаси». Інших варіантів, зокрема, що зброю привезли з Росії представники ПВК Вагнера, експерт навіть не розглядає. «І взагалі, щоб довести факт її застосування, повинна приїхати комісія і взяти відповідні проби ґрунту і повітря. А для цього потрібно відрядити в охоплену війною Лівію відповідних фахівців і спеціальне обладнання», − повідомив Ігор Нікулін. Отже, в Росії все зводиться до традиційного: «це не ми, бо їх-там-нєт»…
Однак видання Al-Araby і Al-Jadeed звернули увагу на досить цікаві «твіти» одного лівійського лікаря, який надавав першу допомогу постраждалим під час бомбування Салах-ед-Діну бійцям. За його словами, розповідаючи про атаку, солдати повідомляють ще й про використання під час супутнього артобстрілу запалювальних боєприпасів із білим фосфором. Конвенція про конкретні види звичайної зброї забороняє використовувати такі снаряди поблизу населених районів, однак Лівія в цій концепції участі не бере.
Путін вчергове заявив — «іх там нєт»!
Росія взагалі відкидала власну офіційну присутність в Лівії, але не заперечувала участі в процесах і подіях представників приватних компаній. Президент Росії Володимир Путін під час пресконференції 11 січня 2020 року відповів на питання журналістів, чи є насправді в Лівії російські найманці, які, зокрема, представляють приватні військові компанії. «Якщо там і є російські громадяни, вони не презентують інтересів російської держави і грошей від російської держави не отримують», − заявив Путін.
За даними іноземних медіа і дипломатів, починаючи з весни 2019 року в Лівію постійно прибували російські найманці, зокрема бойовики ПВК Вагнера. Найманство в Росії є кримінальним злочином, але незважаючи на це, російські колишні військові продовжують брати участь у воєнних конфліктах по всьому світу. Як вдавалося з’ясувати незалежним розслідувачам, ПВК Вагнера, фактично є структурою ГРУ Міністерства оборони Росії, однак російська влада це незмінно заперечує.
ПВК Вагнера − неофіційне збройне формування, яке пов’язують з петербурзьким бізнесменом Євгеном Пригожиним. Вважається, що його найманці надають послуги із безпеки в декількох країнах Африки, в числі яких Демократична Республіка Конго, Судан, Лівія, Мадагаскар, Ангола, Гвінея, Гвінея-Бісау, Мозамбік, Зімбабве і Центральноафриканська Республіка (ЦАР). За деякими відомостями, вони також брали участь у бойових діях на Донбасі, в Сирії і відбули в Судан для підтримки президента Омара аль-Башира.
У листопаді 2018 року Євген Пригожин був присутній на офіційних переговорах у Кремлі між міністром оборони Росії Сергієм Шойгу і командувачем Халіфою Хафтаром. Про це світ дізнався, і офіційні особи звинуватили російське військове керівництво, зокрема міністра оборони Сергія Шойгу, у веденні війни в Лівії з залученням найманців. МЗС Росії відреагувало на це висловлювання, традиційно зазначивши, що воно не відповідає дійсності.
Про що тоді «за лаштунками» офіційного протоколу домовлялися сторони − невідомо, проте є відкрита інформація про існування контракту між Хафтаром і ПВК. Він закінчився ще 15 жовтня 2019 року. І за інформацією, Хафтар на сьогодні залишився винен ПВК 173 млн доларів.
Ця інформація також увійшла до доповіді ООН, про яку йшлося вище. Також у ній повідомляється, що російські найманці діють в Лівії з 2018 року: «надаючи технічну підтримку в ремонті військових машин і беручи участь в бойових операціях». Члени ПВК працюють наводчиками артилерії, снайперами, і «дають консультації в області протидії електронному спостереженню». Серед найманців Вагнера переважно представники Росії.
Чи варто Росії вірити?
Реагуючи на появу доповіді ООН, Росія традиційно відкидає свою зацікавленість «лівійським питанням». Читаючи, як вона це робить, можна зробити висновок, що − просто «клеїть дурня». Один із відомих «військових міжнародних експертів» професор МГУ, член наукової ради при Радбезі РФ Андрій Манойло заявив, що вірити «оонівській доповіді» і тим спостерігачам, які її писали, взагалі не варто.
По-перше тому, що ця доповідь поки ніде не опублікована і не є «офіційним документом ООН», а по-друге, їй можна буде довіряти лише тоді, якщо вона буде написана на основі звіту. А цей «звіт» буде дійсно підготовлений групою спостерігачів, офіційно спрямованих ООН у цей район, і ця група мала мандат на здійснення відповідних дій. Тому що всі офіційні місії регламентовані. Усе решта — інформація, яку отримали з неофіційних джерел, і Росії можна її не визнавати. Тобто ситуація, схожа на розслідування Bellingcat, щодо російського «Бука» і вини Росії в катастрофі Боїнгу рейсу МН-17.
Крім того, заявляє «експерт» Манойло, наявність іноземних найманців у подібного роду доповідях має бути підтверджено тільки документально. «Поки немає тіл загиблих бійців Вагнера (!) і документів, знятих із них, будь-які інші докази про те, що це ПВК взагалі існує в природі, і хтось із його спеців знаходиться в Лівії, не має під собою взагалі жодних підстав. Тільки свідчення полонених, тільки штабні документи, тільки особисті документи та книжки бойовиків», − вважає російський «експерт».
Коли подібні «докази» російської агресії в нашу країну надавала світовій спільноті Україна, демонструючи і документи, і тіла, і навіть полонених російських військових, офіційна Москва стояла на своєму — «їх там нєт», це «отпускнікі», документи — фальшивки, а затримані — об’єкти маніпуляцій.
Щодо самого генерала Халіфи Хафтара − то його російський «експерт» професор МГУ взагалі називає «агентом американського ЦРУ» (!!!): «коли Хафтар після сварки з Каддафі втік із Лівії, він на чотири роки осів у Ленглі, де, як відомо, розташована штаб-квартира ЦРУ. Він не був розвідником, але агентом був. А „колишніми“ агенти ЦРУ не бувають. Крім цього, Хафтар пов’язаний ще з розвідками Саудівської Аравії і Єгипту», − заявляє «експерт». Але я дуже сумніваюсь, що Кремль в своїй «лівійській грі» робив би ставку на ворожого агента, надавав йому допомогу коштами, озброєнням і найманцями. Це повна маячня від російських експертів і медіа.
І взагалі, нині, коли сили Уряду національної згоди (УНЗ) за підтримки Туреччини розпочали звільнення території Лівії від військ ЛНА (прибічників Хафтара), в Росії почали заявляти, що не мають жодних національних інтересів у цій країні, ніколи і нікого туди не відряджали і до чуток про причетність до війни «російських найманців», не мають жодного стосунку.
Все, як завжди, — ЇХ-ТАМ-НЄТ.
