Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Дорогі бойові друзі!
В історії нашої країни є багато значимих військово-історичних подій, які свідчать про незламну волю Українського народу на шляху до здобуття державної незалежності. Однією з таких подій є День пам’яті і примирення, який уособлює героїзм, силу духу, ратну працю й вічну скорботу за мільйонами українців та кращими представниками інших народів, які ціною неймовірних зусиль захистили цивілізацію від нацизму.
Зробивши надзвичайно вагомий внесок у перемогу 1945 року, українство стало однією з націй-переможниць.
У боях проти агресора відродився той український бойовий дух, який через патріотизм і жертовність не лише перемагає сильнішу зброю, а й стає моральним орієнтиром для прийдешніх поколінь – захисників рідної землі.
Сьогодні особовий склад Збройних Сил України разом з усім Українським народом схиляє голови в пам’ять про тих українців, хто загинув в роки Другої світової війни. Ми пам’ятаємо і шануємо подвиг усіх тих, хто боровся з нацизмом, та повинні вкотре зробити необхідні висновки, щоб не повторювати прикрих помилок з драматичних сторінок української історії.
Нинішні Збройні Сили України як один із атрибутів держави за своїм бойовим потенціалом і підготовкою є гарантом та надійним засобом захисту її суверенітету та національних інтересів. Однак їхнє подальше зміцнення залежить від спроможності кожного з нас виконувати поставлені завдання.
У цей пам’ятний день висловлюю глибоке переконання у вашій високій громадянській позиції та готовності до виконання завдань за призначенням.
Слава Україні!
генерал-полковник Руслан ХОМЧАК
