Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
Одна з вітрин першого поверху будівлі Івано-Франківської облдержадміністрації, або, як її називають місцеві мешканці, «Білої хати», з недавніх пір декорована різноманітними артефактами гібридної російсько-української війни. Маскувальні сітки, нарукавні знаки різних підрозділів, прапори, гільзи, уламки мін та снарядів, шматки оплавленого металу тощо. Про це повідомляє АрміяInform.
Активісти «Спілки волонтерів Прикарпаття» облаштували унікальний музей просто у вікнах свого штабу, який розташований на першому поверсі адміністративної споруди. Ідея музею – привернути увагу громадськості до подій, що відбуваються на сході України, нагадати, що війна та російська агресія нікуди не поділись. І допомога армії та добровольцям усе ще актуальна та необхідна від усіх без винятку членів нашого суспільства.
Більш детально про імпровізовану експозицію розповів заступник керівника спілки волонтерів Андрій Паляниця, який займається волонтерською діяльністю з перших днів неоголошеної війни і сам є воїном-добровольцем.
З кожної ротації на фронт Андрій Паляниця та його побратими привозили якісь матеріальні свідчення війни. І назбиралося того на цілий музей.
За словами Андрія, сюди, ще до оголошення карантинних заходів, часто приходили школярі з екскурсіями. Частину артефактів прикарпатські волонтери передавали для шкільних куточків історії. Чоловік говорить, що від юних прикарпатців іноді можна почути такі запитання, що й відповіді не відразу складеш.
– Вони дуже кумедні. Діти, які виросли на комп’ютерних «стрілялках». Питають щодо тактики, мовляв, як правильно визирати з-за укриття під час перестрілки, – говорить Андрій. – Але я всім кажу, що там не гра. Там не біжать напролом, бо цінне кожне життя – моє, побратима, з яким пліч-о-пліч воюєш.
Ще до карантину часто бували туристи, які просто проходили повз і цікавились. А зайшовши до волонтерського центру, долучались до наших справ. Є такі люди з Польщі, США, Великої Британії, навіть з Австралії.
У вітрині музею серед сплавленого й потрощеного залізяччя вирізняється обгорілий наплічник. Андрій Паляниця розказує, що то заплічна сумка парамедика-добровольця Надії Богович. Три роки тому під час ворожого артобстрілу в селищі Піски вона встигнула його скинути та пірнути в укриття. Наплічник добряче обгорів, втім, дівчина залишилась жива.
– А це лючок від САУшки із сумнозвісної «промзони», – показує волонтер інший предмет. – Хлопці поверталися з розвідки й почався обстріл. Тож бійці одного з підрозділів Збройних Сил України виїхали їх прикривати. Два ворожі танки вони підбили, а третій по них – пряме влучання. В екіпажі САУ всі загинули, але вони врятували тоді 14 бійців-добровольців.
Чи не за кожним експонатом – трагічна історія. Але є і зі щасливим фіналом. Таким, зокрема, є хвостовик від міни, яка впала за метр від бійця і не вибухнула. Воїн передав частину цього предмета у волонтерський музей, як матеріальне свідчення свого другого дня народження.
В експозиції багато речей, зроблених руками прикарпатських волонтерів: маскувальні сітки, снайперські накидки-кікімори.
– У нас є такий жіночий підрозділ «Едера», – говорить Андрій Паляниця. – Вони самі так себе назвали. Плетуть сітки від початку війни. Я раніше рахував метраж їхніх виробів, та вже перестав – збився з ліку. Але з десяток футбольних полів наплели точно.
Волонтери збирають колекцію з 2014 року. Майже кожен предмет – це ще й пам’ять про побратимів, що власним життям сплатили ціну свободи. І члени волонтерської спільноти Прикарпаття хочуть, аби пам’ять про них збереглася і не була втрачена чи розпорошена. Тому нині волонтери планують прописати QR-коди до кожного експоната, аби пересічна людина, що зацікавилась експозицією, за допомогою смартфону змогла прочитати повну історію тієї чи іншої речі з представленої експозиції.
