Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Руслан Біленко родом з Донбасу, тут виріс, пішов до армії, тут вперше закохався і… тут, неподалік села, де народився, загинув.
Він один з легендарних оборонців Донецького аеропорту. Вже мав повертатися додому – потрапив у засідку. Мужньо оборонявся, доки куля ворожого снайпера не обірвала його життя… Того вечора про Русланову смерть дізналося все село. Але матері Неллі Савелівні про те, що її сина більше немає, повідомити наважилися аж наступного ранку. Жінка не знала, що син воював саме в Донецькому аеропорту – тоді, здавалося, одному з найбільш пекельних місць на цій війні, бо він казав їй, що перебуває на полігоні. Проте, коли, перед загибеллю, син зателефонував їй, немов відчула щось недобре. Жінка, шкодує, що не вберегла свого сина, хоча розуміє – він не міг інакше, пішов на війну, аби захистити найрідніших людей: її та двох сестричок від окупанта.
Указом Президента України від 04.06.2015 року Руслан Біленко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
На день піхоти військовослужбовці цивільно-військового співробітництва оперативно-тактичного угруповання «Схід» разом із міським головою міста Вугледар та директоркою Вугледарської загальноосвітньої школи вшанували пам’ять випускника цієї школи Руслана Біленка біля меморіальної дошки.
– Пам’ятати про воїнів, які віддали своє життя у війні зі збереження територіальної цілісності України, – це обов’язок кожного українця. Бо герої не вмирають доти, допоки живе пам’ять про них, – зазначила начальник групи цивільно-військового співробітництва ОТУ «Схід» Оксана Козиренко.
