Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Тоді, весною 2015-го, в Авдіївці п’ятеро бійців 5-ї БТГр 81-ї аеромобільної бригади зачаровано слухали «Прогулянку» Сергія Прокоф’єва. На фортепіано грала 11-річна Софійка, донька одного з бійців підрозділу. Мелодія майже 5 хвилин лунала з телефона через гучний зв’язок.
– Упродовж трьох днів я не мав змоги зателефонувати додому, – розповідає Сергій Яковишенко, колишній механік-водій 81-ї. – А тут дзвоню, а дружина каже, що вона саме на показовому виступі доньки у школі мистецтв. Тож увімкнув гучний зв’язок. Побратимів ці миті ніби перенесли додому, в мирне життя. А я відчув, що вдома все добре, підтримку родини й величезну гордість за доньку.
– Про те, що чоловік увімкнув гучний зв’язок, він розповів мені вже пізніше, – до розмови долучається дружина Світлана. – А Софія дізналася про це взагалі нещодавно. Тоді вийшло неймовірно зворушливо. Це ж треба, щоб так збіглося в часі – дзвінок чоловіка після тривалої перерви й виступ донечки…
Відтоді вже минуло 5 років. Сьогодні Софія Яковишенко грає на фортепіано, сопілці, кларнеті, саксофоні. А ще – вона єдина дівчина у Вінниці та області, яка опановує гру на гобої – навчається цього у Вінницькому коледжі культури та мистецтв імені Миколи Леонтовича.
– Уперше гру на гобої я почула на концерті у виконанні мого теперішнього вчителя – Ярослава Фіськова. Цей інструмент мене ніби зачарував. Вирішила: обов’язково навчуся на ньому грати. Хоч Ярослав Володимирович і попереджав, що зробити це нелегко. Навіть є відмінності в опануванні гри дівчатами та хлопцями. Адже у дівчат переважно грудне дихання, а для гри на гобої потрібно грудочеревне, «чоловіче». Тому, мабуть, я і єдина в коледжі, та й у всій Вінниці, дівчина-гобоїстка.
Тут варто зауважити, що гобой занесено в Книгу рекордів Гіннеса як найскладніший для опанування інструмент. Аби стати вправним музикантом, потрібно репетирувати до 6 годин щодня. Як розповідає Софія, на гобої багато клапанів і доволі тяжко видобувати звук, який треба регулювати силою потоку повітря. Окрім того, сам інструмент коштовний, тому нині у дівчини гобой, що вже був у використанні. Також доволі часто доводиться міняти специфічну тростину, розміщену в інструменті, а це витратно. І загалом за ним важко доглядати, гобой дуже вередливий до температури. Проте труднощі не зупиняють юну музикантку.
У лютому цього року Софія Яковишенко стала фіналісткою першого регіонального мистецького проєкту «Обличчя Вінниччини». Набрати потрібну кількість балів, потрібних для перемоги, допомогли побратими батька: вони активно долучилися до онлайн-голосування. Після закінчення навчання у коледжі дівчина планує здобути музичну освіту в консерваторії, і з інструментом вже визначилася. Це – гобой.
– У майбутньому хочу грати у симфонічному оркестрі, – каже Софія, – щоб закладати в серцях людей любов до музики та популяризувати мистецтво не тільки в Україні, а й за її кордонами. Заради цього стараюся й старатимуся. Щодня репетирую як мінімум 2 години. Навіть у вихідні. Щоб не дошкуляти сусідам, іду в коледж. Тепер, правда, карантин уніс корективи в мій графік. Але репетиції тривають.
Сподіваємося, що дівчина втілить свою мрію, адже її життєвий девіз – «Досягати успіху». Наполегливості Софії Яковишенко не бракує, а дух у неї батьків – військовий!
