Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Сергій Швець воював на Сході країни з 2014-го. Але, зазнавши тяжкої контузії під час обстрілу в Пісках, кілька років тому вимушено покинув службу. З уведенням карантину дістав з комори стару швейну машинку і почав вчитися шити…
– Замість того, щоб спокійно сісти й пошити собі маску, люди бігають по аптеках і створюють паніку, – говорить Сергій. – Я вирішив показати, що зробити маску не так вже й важко. Основна мета такого соціального проєкту – дати маски тим, хто цього потребує, і змусити людей взяти голку до рук та зробити виріб самостійно. Якщо я зміг – то і у вас вийде.
Спершу чоловік розробив макет, підібрав матеріал та почав шити.
– Найбільше сподобався в роботі синтетичний фетр товщиною у 2 мм. Першим клієнтом став друг-волонтер. Попросив зробити його сім’ї маски і привіз матеріал. А взагалі дарую маски не більше 4 штук на сім’ю, адже бували випадки, коли особливо розумні хотіли нажитися.
На третій сотні масок Сергій перестав рахувати, скільки їх пошив загалом.
– Віддаю всі маски безкоштовно! Замовляють не тільки у рідному місті, а й по всій Україні. Тож відсилаю людям «Новою поштою», але за рахунок отримувача, – розповідає чоловік. – Проте, якщо людина наполягає, то може заплатити за маску. На ці гроші купую матеріал на майбутні вироби.
Якщо ж хтось хоче пошити сам, Сергій радо надає викрійки, технологію пошиття й пояснення – що і як краще зробити. На його ініціативу відгукнулися багато людей з різних куточків України і тепер шиють та роздають маски і у своїх регіонах.
