Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Про наступну учасницю нашого літературного інтернет-марафону до Дня піхоти можна сказати одне – це справжня українка з Донеччини. Знайомтесь, Олена Мокренчук – журналістка, педагог, волонтерка, старший офіцер пресцентру оперативного командування «Північ», авторка двох книг про події на Сході країни і полеглих героїв, мати чотирьох дітей та тричі бабуся.
До Євромайдану та війни на Сході України Олена Мокренчук не уявляла, що пов’яже своє життя з армією.
Народилась у місті Сніжному (Донецька область). Дитинство провела разом з батьками-педагогами, які кочували Новоазовським та Тельманівським районами. Як тоді казали, «піднімаючи сільські школи».
Здобула історичну освіту в Донецькому національному університеті, працювала вчителькою та журналісткою на Донбасі, колонізованому кланом Януковича. У 2004-му почала працювати в Києві, а в 2009-му разом з родиною остаточно перебралась до столиці.
У період Революції гідності була однією з учасниць пресцентру Майдану. Згодом, під час анексії РФ українського Криму, з ризиком для життя висвітлювала події в Сімферополі та Севастополі, де вже хазяйнували «зелені чоловічки» та бандити із «самооборони Криму».
А далі, коли спалахнув Схід України, Олена Мокренчук стала волонтеркою, щоб допомагати нашим підрозділам. Ба більше, як місцева мешканка, вона неодноразово була й провідником для інших волонтерських груп, що доставляли допомогу передовим підрозділам сил АТО.
А з 2016 року Олена й сама одягла військовий однострій, щоб увійти до лав військових журналістів. Її добре знають як керівника пресслужби окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. З легендарними піхотинцями Олена Мокренчук служила декілька років поспіль. І, зокрема, завдяки її роботі про звитяжні звершення цього з’єднання відомо широкому загалу в Україні та поза її межами.
А щодо літературної діяльності, то наразі в її письменницькому портфоліо дві опубліковані книги – «Аліска, фронтова лисичка» і «Афінка з «Куби». Обидві книги написані в період служби в бригаді Чорних Запорожців. Сюжети творів взяті з життя та стилізовані у вигляді оповідань.
Перша книга – реальна історія, що відбулася навесні 2017 року на шахті Бутівка, поблизу прифронтової Авдіївки. Крихітне лисенятко народилося під час війни, осиротіло через неї – і тут же, на фронті, знайшло нову сім’ю серед військових ЗС України.
– Через історію маленької Аліски та інших пухнастих друзів українських бійців я доступною мовою розповідаю про бойові дії, трагедії і перемоги захисників України, – каже авторка. – Всі події та персонажі реальні. Книга адресована і підліткам, і дорослим.
Повість про пригоди маленької собачки Афінки та її друзів охоплює період з весни 2015 до весни 2017 року. Географічно – від Богданівки, Старогнатівки і Докучаєвська до Авдіївки. Живі історії (подекуди кумедні, іноді трагічні) відтворюють бойові дії та будні, взаємини і побут військовослужбовців із механізованого батальйону бригади.
А головний твір військової письменниці, що має робочу назву «Вітер зі Сходу», ще пишеться. Книга буде великою, певноюмірою документально відображатиме історичні події, учасниками яких були українські піхотинці.
– Війна ще триває, то ж закінчити книгу немає можливості, – говорить Олена Мокренчук. – Усі події, що увійдуть до неї, реально мали місце в період від 2014 року до сьогодення. Хочу розповісти історію людей, які творили нову сучасну Україну, боронили її суверенітет, віддавали за неї своє життя…
Уривок майбутньої книги Олени Мокренчук ми пропонуємо вам сьогодні у виконанні авторки.
Фото автора
