Зрештою, поновитися на службу вдалося всього за чотири дні завдяки спрощеному алгоритму в Армія+. Про це військовослужбовець 23-го штурмового полку «Р.У.Г» 2 корпусу «Хартія»…
Одеситки волонтерського руху «Надійний тил» практично щодня допомагають українським військовим − плетуть маскувальні сітки для наших захисників. Не зупиняється робота навіть в умовах карантину. Про це повідомляє АрміяInform.
Взагалі, як розповідають дівчата, свою діяльність вони розпочали ще в 2014 році. Перші два роки – як частина волонтерської організації «Небайдужий народ».
– У 2016 − 2017 роках ми були просто колективом волонтерів-патріотів. Назву «Надійний тил» нам дали в одному з військових підрозділів, коли підписували чергову подяку, − розповідає одна з волонтерок Тетяна. – Серед нас є жінки, які нарізають стрічки, зв’язують короткі клаптики тканин і навіть зшивають за допомогою швейної машинки. Десь 5 років тому нас було вдвічі більше. Нині – 15-20 волонтерів. А ще ми активно співпрацюємо з чорноморською громадською організацією «Право». Без них ланка між нами та фронтом була б неповною, адже переважна більшість з наших сіток (наразі це вже 224 штуки) доставлені до бійців за їхньою допомогою.
До слова, у 2015 – 2016 році дівчата виготовляли ще й «кікімори». Встигли зробити декілька десятків, коли завершилили 50-ту − перестали рахувати. Щодо кількості маскувальних сіток, волонтерки зізнаються, що якщо раніше вони вираховували метраж виконаної роботи, то після того як цифри перевалили за десятки квадратних кілометрів, підрахунки також припинилися.
Чіткого розкладу роботи в майстринь немає − кожен приходить тоді, коли може і допомагає стільки, скільки вважає за потрібне. Плетіння маскувальної сітки − нескладне заняття, але вимагає посидючості й часу. На виготовлення одного полотна йде від декількох днів до тижня − залежно від кількості учасників процесу. Наразі в період карантину більш-менш систематично працюють10 волонтерок, бо незручно добиратись.
– Нині ми домовляємось приходити так, щоб нас було максимум двоє в приміщенні. Звісно, працюємо в масках, із відкритим вікном, користуємось антисептиком та тримаємо дистанцію, − говорить волонтер Тетяна.
Щодо матеріалів для плетіння, то основу − рибальську сітку − волонтери купують за власні гроші або за рахунок пожертвувань. Тканину найчастіше приносять з дому, купують у секонд-хенді або забирають обрізи в ательє. Головна вимога до матеріалу − його натуральний склад, щоб моментально не спалахував і не плавився під час горіння. Колірна гамма полотна залежить від сезону. Нині волонтери плетуть мережі з тканин природних відтінків − зелених, сірих, коричневих, пісочного кольору або кольору випаленої трави. Взимку маскувальні мережі роблять виключно білих відтінків.
Дівчата знають, що для армії сітки − витратний матеріал, який потрібен завжди: вони рвуться, вигорають, зношуються або згорають під ворожим обстрілом. Сітками вкривають окопи, маскують людей і техніку. Тому роботу не припиняють навіть у таких складних умовах, щоб встигнути допомогти всім.
Загалом на рахунку у волонтерок майже три сотнi маскувальних сіток, які були надісланi або привезенi на передову. Мають майстрині й подяки вiд командування вiйськових частин та подарованi з вдячнiстю і підписані бiйцями прапори. Деякі з них вони навіть передали до місцевих музеїв.
Неодноразово пiд час вiдпустки, або пiсля демобiлiзацiї, бiйцi вiдвiдували волонтерок, щоб подякувати особисто жінкам за допомогу та подароване вiдчуття надiйного тилу.
Головне правило одеських волонтерок з «Надійного тилу» − плести з добрими помислами і побажаннями воїнам повернутися живими і неушкодженими. А вони зі свого боку налаштовані працювати до перемоги.
