Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
У роки Другої світової війни з її десятками фронтів на площі у тисячі й тисячі квадратних кілометрів мало кому долею судилося обороняти чи звільняти рідні місця. Зазвичай воювали й гинули на чужині, в цьому неодноразово пересвідчувалися учасники громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання „Пошук“», що діє на Житомирщині.
Вже від початку поточного року вони знайшли та передали нащадкам або ж підготували до перепоховання останки десятків вояків, загиблих на теренах області під час оборонних боїв сорок першого року. Здебільшого полеглі воїни так і залишаться назавжди невідомими солдатами. Адже лише зрідка біля загиблого знаходять так званий смертний медальйон — більш старого зразка типу ладанка, у якому майже на сто відсотків час не зберіг відомості про бійця через конструктивні особливості та ненадійність, або ж — ебонітовий футляр, у якому папірець з даними військовослужбовця міг зберегтися з більшою ймовірністю.
Ті з медальйонів, які вдалося знайти й розшифрувати їхні записи, повертають з небуття імена полеглих солдатів, і це — найвагоміший результат нелегкої праці пошуковців. Більшість із тих, чиї імена було встановлено, це уродженці Грузії, Вірменії, Російської Федерації та інших колишніх радянських республік. Але ось нещодавно ентузіастам польового пошуку вдалося встановити ім’я загиблого земляка — уродженця Житомирщини. Цей офіцер загинув, обороняючи майже рідне обійстя — доля скерувала його до сусіднього району, де він і поліг…
— 7 квітня цього року вчитель та керівник гуртка «Вартові України» Радогощанського навчально-виховного комплексу «ЗНЗ І-ІІІ ступенів — ДНЗ» Анатолій Скабалюк на полі урочища «Кобильне», неподалік від села Радогоща Лугинського району Житомирської області, виявив рештки загиблого солдата Другої світової війни, — розповідає методист відділу освіти, молоді та спорту Лугинської ОТГ Андрій Бондаренко.
— Про свою знахідку він повідомив нас, ну а ми вже звернулися до фахівців — представника історично-пошукового товариства Полісся ZT Сергія Гвоздя та голови громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» Олександра Ловенюка. Так, завдяки всім цим людям, майже через 79 років після загибелі колишній невідомий солдат повернув собі ім’я і невдовзі повернеться до рідного села.
Представник Лугинської місцевої влади зауважує, що серед пошуковців є і колишні військовослужбовці, ветерани війни на сході України, і вони також узяли участь у цих розкопках. 10 квітня 2020 року пошуковці прибули на місце знахідки в урочище «Кобильне» та провели розкопки, під час яких було виявлено особистий смертний медальйон із запискою, написаною рукою самого захисника. За допомогою останньої встановлено, що це — лейтенант Сироїд Андрій Антонович 1919 року народження.
Місце народження — Житомирська область, Янушпольський район, с. Лемеші (зараз це село Лемеші Райгородківської ОТГ Бердичівського району). Одразу ж пошуковці відшукали й рідних загиблого, які проживають у цьому селі. Після відповідних процедур, пов’язаних з оформленням документів, буде проведено поховання загиблого офіцера (на той час командира, адже статус офіцера в РСЧА було повернуто разом із погонами лише після Сталінградської битви) у його рідному селі Лемеші — за християнськими традиціями та з відданням йому військових почестей.
Останнє представники органів місцевого самоврядування планують зробити, звернувшись до командування 26-ї артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича. У подібних випадках, повідомляють у військовій частині, від неї виділяється визначений особовий склад, салютна група та військовий оркестр.
