Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Капітан 3 рангу Євгенія Кубарич проходить службу в одній із військових частин Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що дислокується в Одесі. 32-річна жінка у війську вже десятий рік.
Женя — корінна кримчанка, вона народилася й росла у Сімферопольському районі, з 12 років мешкала у Севастополі.
— Можливо, саме тому, що Севастополь — це морське місто, а жити мені довелося неподалік від військово-морського інституту імені Нахімова, вже в дитинстві я мріяла стати морським офіцером, служити на флоті, — розповідає Євгенія. — Але дівчат то брали на навчання, то — ні, тож втілити цю мрію в життя було непросто…
У 2005 році, коли Женя закінчила школу й подала документи для вступу, набору курсантів-дівчат не було, тож довелося задовольнити свої службові мрії вступом на військову кафедру.
Уже з другого курсу Женя зустрічалася зі своїм майбутнім чоловіком. Віталій Кубарич — її ровесник, але він був курсантом, Женя ж — студенткою. Коли в 2010 році після випуску він отримав припис до нового місця служби, майбутня сім’я переїхала до Одеси. Після закінчення з дипломом із відзнакою Військово-морської академії Євгенія почала штурмувати військовий комісаріат за новим місцем проживання, аби своє військове звання офіцера запасу вивести з цього самого запасу й призватися на військову службу.
Утім у військкоматі ентузіазм дівчини тоді чомусь ніхто не поділяв… Їй пояснили, що вона — молода особа, яка вийде заміж, народить і, відповідно, піде у декрет, а кому з командирів такі підлеглі потрібні…
— Я не розуміла, чому я не можу бути призваною до лав Збройних Сил, — емоційно переповідає ті події молода жінка. — Не вийшло у військкоматі — пішла до окремого вузла зв’язку. Там пройшла відбір, але виявилося, що мій ВОС, а я закінчила факультет радіоелектроніки та електротехніки, дещо не відповідає військово-обліковій спеціальності офіцера-зв’язківця…Тож — знову невдача!
Але потрібно знати цю запальну натуру, аби зрозуміти: від планів служити дівчина відмовлятися й не збиралася! Вона… написала листа Міністрові оборони України із проханням допомогти їй у справі призова на офіцерську службу. Відправила листа й за деякий час поїхала до батьків. Раптом — телефонний дзвінок:
— Ви писали листа Міністрові оборони? Завтра маєте прибути до такої- то військової частини на співбесіду!
Безапеляційність тону співрозмовника була очевидною, тож, не встигнувши вийти з одного потяга, дівчина вже брала квиток і пересідала до іншого — у зворотному напрямку!
Отак, у 2011 році лейтенант Євгенія Кубарич усе ж була призвана на військову службу, і першим її місцем стала Західна військово-морська база.
— Коли командир запитав мене, як я думаю, з чого почнеться моя офіцерська служба, я, відверто кажучи, думала — з вивчення керівних документів чи занять з бойової підготовки, — посміхається офіцер. — Але командир повів мене знайомити з особовим складом — відтепер моїми підлеглими…
Підлеглих виявилося близько десяти військовослужбовців, більшість із яких — чоловіки, досвідчені мічмани, чимало з них — набагато старші за неї.
— Тривалий час я не лягала спати раніше другої години ночі, — продовжує Євгенія. — Вчилася, займалася самопідготовкою, вивчала військову справу, педагогіку й психологію…
Старанність та відповідальність Євгенії не могли не вплинути на її подальшу офіцерську кар’єру. У серпні 2019 року вона була переведена на вищу посаду в іншу специфічну частину.
— Я і раніше багато займалася питаннями міжнародного співробітництва, — говорить Євгенія. — З 2011 по 2019 рік я щороку брала активну участь в організації міжнародних навчань «Сі Бриз», тож специфіка служби мені вже була знайомою.
Нещодавно на новому місці служби Євгенія отримала й чергове військове звання «капітан 3 рангу». «Кап-три» і її коханий чоловік — Віталій командує кораблем морської охорони. Удвох вони виховують красуню-донечку Діану. Нині малечі вже 4 рочки, а дорослішати офіцерській доньці довелося швидко: адже з відпустки по догляду за дитиною до трьох років Женя вийшла, коли доньці було лише рік і сім місяців! Спочатку єдиним виходом із положення був приватний дитячий садочок, вже після двох років — звичайний. Деколи доводилося маленьку брати і з собою на службу — не без цього.
А ще у житті Євгенії Кубарич є спорт, якому вона також присвячує чимало часу й зусиль.
— Спортом я почала займатися ще в ранньому дитинстві, — каже жінка. — Десь, років, напевно, з восьми… Спочатку це була легка атлетика, згодом — баскетбол, спортивна гімнастика, тренажерний зал.
Вже два роки посилено займається новим для України ХХІ століття видом спорту — кросфітом.
— Ще коли брала участь в організації навчань «Сі Бриз», я багато спілкувалася з іноземними колегами, а в них кросфіт уже стрімко розвивався, — говорить Євгенія. — Мені було цікаво. І ось два роки тому я сама почала займатися кросфітом.
Минулого року під час відкритого чемпіонату ВМС з кросфіту у Маріуполі дівчина виборола 1-ше місце серед жінок. Згодом їздила до столиці на «Ігри героїв», під час яких жіноча команда Navy посіла друге місце. Спортом Євгенія займається серйозно, присвячуючи йому весь вільний час, що залишається від служби й сім’ї. І це їй вдається — бачили б ви Женю на турніку чи зі штангою!
