Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Військовослужбовець Олександр родом із Херсонщини. У 2015 році він призвався до війська за мобілізацією і одразу ж пішов боронити свою державу в складі механізованої бригади та наразі виконує обов’язки в районі проведення операції Об’єднаних сил на Луганщині.
До того часу, як потрапити на фронт, чоловік служив строкову службу та працював у правоохоронних органах. Проходження військової служби й виконання обов’язків на Сході України нині не заважає йому паралельно навчатись у цивільному виші за спеціальністю «Правознавство» і проходити підготовку на військовій кафедрі для здобуття в подальшому офіцерського звання та командирських навичок.
Якщо теорію військової справи Олександр вивчав у стінах рідного університету, то практику пройшов на фронті. Для себе він уже давно обрав як пріоритет − військову службу. Воїн вважає, що отриманий досвід буде йому в нагоді на передовій, бо хоче передати свої знання молодим солдатам.
− Коли я прийшов у армію, більшість бойовиків, які воювали з нами, були колишніми засудженими. Це були такі ж самі злочинці, але в більших масштабах. Я, як колишній правоохоронець, це дуже відчував. Інколи було навіть моторошно від тих подій, що відбувалися на початку моєї служби. Був випадок, коли я виконував обов’язки в складі бронегрупи механізованої бригади. Одного дня ми виставили свою техніку і побачили ворожий безпілотник. Через невеликий проміжок часу нас уже обстрілювали, ворог випустив по нас більше тридцяти мін. Уже пізніше від нашої розвідки ми дізналися, що це були підрозділи регулярних російських військ, − розповів Олександр.
Ті дні 2015 року Олександр згадуватиме довго, адже кожного дня його побратимів ворог обстрілював не лише з кулеметів та мінометів, але і з важкої артилерії. І найгірше було те, що в саме той час його підрозділ ніс втрати, були як поранені, так і загиблі.
Для Олександра дуже важливо, аби кожен чоловік, який може тримати зброю, став на захист своєї держави. Для своїх батьків, які його з нетерпінням очікують, він уже став прикладом сучасного українського захисника.
Військовий і надалі прагне професійно зростати й захищати рідну землю від загарбників уже як командир підрозділу. Тут він буде знаходитися до перемоги над ворогом та відновлення кордонів на Сході України.
