Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
26 березня з майданчика на мисі Канаверал у штаті Флорида відбувся запуск ракети-носія ATLASV із супутником AEYF-6 для потреб Міноборони США. Наразі в космосі перебуває багато супутників військового призначення, але історія протистояння на орбіті розпочиналася з американських супутників-шпигунів «Корона» й радянських «Зенітів».
Знімки, зроблені з космосу для військових, є безцінним джерелом стратегічної інформації. Фотоматеріал незамінний в оцінці можливостей противника і планування операцій проти нього. За допомогою здобутої інформації з’являється змога з високою точністю встановлювати технічні характеристики морських суден, літаків, бойових систем, об’єми виробництва, транспортну мережу й інші важливі показники, які впливають на обороноздатність противника. Першими, хто почав розвивати ідею створення супутника космічної розвідки, були американці. У 1956 році фірма «Ранд Корпорейшн» почала розробляти технологію виведення на земну орбіту штучних апаратів. Досягнення в розбудові балістичних ракет, висотних фотокамер й інших новинок, підштовхнуло США запустити в дію програму «Корона». 4 жовтня 1957-го СРСР запустив на орбіту перший штучний супутник Землі. Ця подія значно прискорила ухвалення американцями своєї програми.
Перший космічний супутник-шпигун «Корона»
Супутник-розвідник оснастили нерухомою фотокамерою, яка автоматично вмикалася під час польоту над визначеними районами. Планувалося капсулу з використаними плівками катапультувати над Тихим океаном, де її підбирали літаки ВПС. Перший апарат серії «Корона» був обладнаний фотокамерами, які отримали кодову назву «Замочна свердловина». Запустили в космос 12 супутників та жодна капсула з плівкою на Землю не повернулися. Американські розробники, які працювали над програмою разом із ВПС і ЦРУ, врахували свої промахи. 18 серпня 1960-го 13-ту «Корона» вивели на орбіту Землі й відзняли частину території СРСР. Капсулу з фотоплівкою успішно катапультували, її підхопив у спеціальну сітку літак ВПС.
Результат роботи «Корони» перевершив усі очікування. Фотокамера використала 900 метрів плівки й відзняла 1 млн 600 квадратних кілометрів території РадянськогоСоюзу. Одна ця операція дала більше матеріалу, ніж 24 розвідувальні рейди над СРСР, здійснені літаками-шпигунами U-2.У тому ж 1960-му для роботи «Корони» склали список об’єктів фотографування: місця розташування балістичних ракет, важких бомбардувальників, об’єктів атомної енергетики. Востаннє «Корону» вивели на орбіту в травні 1972 року. Моделі фотокамер, які встановлювали на супутник-розвідни, працювали впродовж 19 діб і використовували 9,6 тис. км плівки.
Директор ЦРУ Джон М. Дейч дуже високо оцінив програму «Корона» і розвідувальні відомості, отримані під час її реалізації. За його словами, «цей супутник круто повернув весь хід «холодної війни».
Відповідь американцям – супутник-шпигун «Зеніт»
Перший радянський супутник-розвідник з’явився в космосі на два роки пізніше «Корони». Вага супутника становила 5 тонн. Для порівняння, «Корона» важила 851 кг. «Зеніт» мав розвідувальне обладнання: 4 фотокамери й засоби радіолокаційного дозору і розвідки каналів зв’язку. Відзнятий матеріал потрапляв на землю за допомогою спеціальних апаратів, що спускалися на парашутах. Іншу інформацію транслювали на наземну станцію. Шпигунське оснащення «Зеніту» було набагато складніше, ніж у американського конкурента.
Як і в американців, перші запуски супутників зазнавали краху. Дебютний «Зеніт» загубили на просторах Сибіру − відмовила третя ступінь ракети-носія і залишки розвідника не знайшли. Другий запуск у травні 1962 року теж закінчився фіаско. Хоч і вдалося супутник вивести на навколоземну орбіту, відмовили системи орієнтації в просторі, камери втратили здатність фотографувати необхідні території та об’єкти.У червні 1962-го на орбіту вивели третій «Зеніт», який для збереження секретності, офіційно отримав назву «Космос-7». Пробув він на орбіті 4 доби, і з першими шпигунськими відомостями успішно приземлився.
Створення і призначення супутників утаємничували обидві країни. Американці цим супутникам офіційно присвоїли назву «Діскавері». У пресі широко повідомляли про виключно мирні місії, пов’язані з наукою. Не відставали і в Союзі, поширюючи дані про суто наукові дослідження «Зенітів».
Хто володіє інформацією, той володіє світом
Із тих, уже далеких часів, космічна розвідувальна техніка взяла на озброєння засоби отримання інформації, про які конструктори «Корони» й «Зеніта» і мріяти не могли. Протистояння у космосі з часом тільки зростає. Китай, Індія, Японія і низка раніше «некосмічних» держав активно використовують навколоземний простір для отримання інформації розвідувального характеру.
Інформація, здобута розвідувальними підрозділами, необхідна для формування державної політики в сфері національної безпеки, даючи змогу прогнозувати й передбачати події.
