До ініціативи наразі долучилися понад 100 військових частин Сил оборони України, які вже знищили понад 17 000 розвідувальних та ударних…
На тлі активного військового співробітництва України з такими країнами-членами НАТО, як США, Канада, Польща і Литва, не дуже відомо про співпрацю в цій сфері нашої країни і найпотужнішої держави в Європі — Німеччини.
Кореспондент газети «День» звернувся до аташе з питань оборони Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні полковника Генерального штабу Ральфа Г. Маєра з проханням розповісти про стан і особливості військового співробітництва між Німеччиною та Україною, зважаючи на заяву американського президента Дональда Трампа про те, що Європа повинна більше допомагати України, зокрема надаючи також військову підтримку.
— Україна перебуває в центрі уваги німецької зовнішньої політики та політики безпеки. Як сьогодні, так і на початку військового конфлікту 2014 року. Ми підтримуємо процес реформ, який продовжить вести Україну до Європи, отже, робимо вагомий внесок у стабільність та розвиток суспільства в Україні. Ось лише одна цифра, яка, на мою думку, справді говорить саме за себе.
— Німеччина надала Україні підтримку на суму понад 27 млрд грн із 2014 року! Сюди входять кошти на гуманітарну допомогу, а також заходи у сфері співпраці задля розвитку, підтримка таких важливих реформ, як децентралізація чи судова реформа, а також кошти на підтримку сильного українського громадянського суспільства. Під час переговорів у «нормандському форматі» й у рамках Мінського процесу ми на політичному рівні впродовж років активно виступаємо на боці України за врегулювання конфлікту на сході України.
Звичайно, військове співробітництво також є частиною цього пакета підтримки: німецька військова підтримка базується на другій за розміром програмі двостороннього співробітництва Бундесверу. Ми активно залучені до Консультативно-експертної групи комітету реформ Міністерства оборони України та реформування медичної служби України, з 2017 року відрядили офіцера навчального штабу до Академії сухопутних військ у Львові. За цим напрямком, наприклад, Німеччина в обмежений термін надала близько 1,5 млн євро на закупівлю медичного обладнання і продовжуватиме цю підтримку протягом 2020 року. Я думаю, що така активність заслуговує на визнання.
— Чого намагається досягти Німеччина завдяки співпраці з Україною у військовій сфері?
— Наша мета — супроводжувати Україну на шляху, який вона сама собі визначила і до якого вона зобов’язала себе, прописавши євроатлантичну інтеграцію в Конституції. У військовій галузі це означає, що ми хочемо підтримувати Україну, щоб вона мала сучасні, боєздатні Збройні Сили, збільшувала свої оборонні спроможності й була здатна протистояти будь-яким нападам на державний суверенітет, територіальну цілісність та незалежність.
На мою думку, дуже важливим є також передача цінностей: сучасні збройні сили сприймаються як невід’ємна частина суспільства, фокус — на людині. І ці збройні сили є частиною євроатлантичного мирного і стабільного устрою, який базується на правилах.
— Який вплив має військова співпраця між Німеччиною та Україною на реформи сектору безпеки та оборони України і, зокрема, на реформу Збройних Сил України?
— Структурна реформа Збройних Сил України наразі відбувається на всіх рівнях і під значним тиском. На цьому етапі ми передусім намагаємося допомагати через консультування. Колишні генерали та нинішні військовослужбовці Бундесверу допомагають реформаторам своїм досвідом і знаннями через консультування. Прикладом є медична служба Збройних Сил України. За цим напрямком Україна вирішила запровадити незалежну медичну службу за німецьким взірцем. Для того, щоб надати лікарям більш цілеспрямовану підготовку, а отже, й кращу медичну допомогу для військовослужбовців, ми пропонуємо можливості ознайомлення зі структурами німецької медичної служби. Для цього відбуваються регулярні зустрічі між німецьким генералом медичної служби і начальником медичної служби Збройних Сил України.
Крім того, ми надаємо допомогу в оснащенні військового обладнання та проведенні освітньої підготовки. Існує постійний контакт щодо питань безпеки, оборони та контролю над озброєнням на рівні міністерства, а також взаємні візити до військових частин. І ми пишаємось нашим діалогом збройних сил, якому нині виповнилося 25 років. Не можна забувати, звичайно, і медичну допомогу в Німеччині важкопораненим у конфлікті на Донбасі. На цьому також наголосили обидва міністри під час їхньої розмови на полях безпекової конференції в Мюнхені.
— Що можуть і повинні зробити Німеччина і НАТО загалом, щоб допомогти Збройним Силам України досягти стандартів НАТО й особливо взаємосумісності зі збройними силами країн-членів Альянсу?
— Досягнення стандартів НАТО і взаємосумісності — це, звичайно, складний і довгостроковий процес. Поширеною помилкою є те, що існує один стандарт НАТО, який потрібно лише скопіювати і вставити, і відповідні збройні сили стануть взаємосумісними. Кожному союзнику НАТО довелося знайти власний спосіб виконання стандартів НАТО через своє власне стратегічне розташування та військову історію. У цьому, на жаль, немає скороченого шляху.
Крім того, зокрема, йдеться про узгоджене оборонне планування, розробку спільних доктрин, взаємосумісних принципів управління та бойового застосування, навчання та інших аспектів. Німеччина і НАТО можуть підтримувати Збройні Сили України у впровадженні їх в українські норми та їхній реалізації — і ми це робимо, наприклад, у межах спільної підготовки, навчань, семінарів та воркшопів.
Завдяки німецько-українському співробітництву представники Збройних Сил України отримують відомості про структури та функціонування Бундесверу. Разом з тим ми також виграємо від спілкування з нашими українськими партнерами. Наша мета полягає не в тому, щоб просто відігравати роль учителів, а в тому, щоб активно показувати варіанти в процесі реформування і зближення.
— Як, на вашу думку, може бути вивільнено потенціал військово-технічної співпраці між Україною та Німеччиною і чому ваша країна не продає військового обладнання Україні?
— Необхідно наперед зазначити, що в Німеччині немає сектору озброєнь, який контролює держава. В оборонній галузі насамперед українські компанії мають залучати німецькі компанії до інвестицій та співпраці, а також до збуту. Лише тоді відбувається суверенний процес перевірки. У цій галузі діє принцип свободи підприємництва.
Якщо ж вести мову про нашу політику щодо озброєнь та їхнього експорту, то федеральний уряд тут діє стримано та відповідально, враховуючи також історичні міркування. Для нас експорт зброї — це не просто ще один засіб економічної політики. І основний принцип полягає в тому, що летальна зброя та інше озброєння, подібне до летальної зброї, не поставляється до країн, які втягнуті у збройні конфлікти. Проте я думаю, що це не шкодить уже описаній співпраці і нашій широкій підтримці Збройних Сил України.
— Ви, мабуть, знаєте про бажання України, яке висловив Президент Зеленський під час пресконференції торік у Києві, — приєднатися до Програми партнерства розширених можливостей з НАТО. Чи підтримується надання нашій країні такого статусу?
— Україна, як і Грузія, є єдиною країною-партнером, яка має спільну комісію з НАТО. Крім того, Річна національна програма і Комплексний пакет допомоги є справді видатними інструментами партнерства. Україна також є країною-партнером у рамках «Ініціативи взамосумісності партнерів», розпочатої 2014 року. Однією із цілей цієї ініціативи є покращення сумісності між НАТО і країнами-партнерами. Із 24 країн-партнерів лише п’ять на цей час також мають статус партнера НАТО з розширених можливостей.
Він хоч і є ще одним проявом тісної співпраці з НАТО, проте не є необхідною передумовою або гарантією майбутнього членства в НАТО.
Тому я вважаю, що прагнення України до цього статусу є позитивним проявом бажання продовжувати цей сповнений викликів шлях реформ. І Збройні Сили України перебувають на правильному шляху, що стосується передумов подальшого зближення з НАТО. Ми обов’язково продовжуватимемо підтримувати цей довгостроковий процес. Необхідною передумовою для надання статусу партнера НАТО з розширених можливостей є наявність певних критеріїв, як-от суттєва участь, але також призначення військових підрозділів для операцій під керівництвом НАТО, участь у силах реагування НАТО і навчаннях НАТО. Але це також включає інтенсивний обмін інформацією і взаємосумісність. Збройні Сили України перебувають на правильному шляху за всіма цими пунктами, і важливо його продовжувати без будь-яких «якщо» та «але». Німеччина активно супроводжуватиме цей шлях.
На мою особисту оцінку, включення України до Програми партнерства розширених можливостей із НАТО — це реальна мета, чіткий знак поглибленої співпраці між НАТО й Україною, але також ясний спільний політичний знак євроатлантичної прихильності та інтеграції України, а також визнання в попередньому процесі реформ у сфері політики безпеки та оборони.
