Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Це поняття набагато ширше, ніж списки особового складу добровольчих батальйонів. На мою думку, добровольцями можна вважати і тих людей, які з першого дня війни і донині залишили в минулому комфортне мирне життя і пішли боронити Батьківщину. Їх сотні тисяч – це і капелани, і волонтери, і ті, хто штурмував військові комісаріати з вимогою взяти їх до лав Збройних Сил України та зрештою добився свого. От наприклад, молодші сержанти Марія Власюк та Єлизавета Ковтун. Зараз вони проходять службу у медичній роті 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Скільки їм років? Двадцять? А може і ще менше… Свого часу Марія покинула хорошу роботу в цивільній медичній установі, Єлизавета теж замість перспективного майбутнього обрала шлях військового янгола-рятівника.
– Я просто не могла залишатись осторонь, коли до моєї лікарні щодня приходили поранені та скалічені російською «братерською любов’ю» люди, – каже Марія. – Я зрозуміла, що моє місце поряд із ними, там – на фронті.
– Допоки у нашій державі триває війна, війську потрібні всі сили нашого народу, – переконана Єлизавета. – Легше за все, сидячи у Львові чи Тернополі, написати у Фейсбуці, що ти патріот. А потім, почувши про початок призову, ховатись по кутках, як тарган на кухні, від повістки. Тому, напевно, я тут.
У своїй військовій біографії дівчата вже мають на двох три з половиною десятки стрибків із парашутом. На їхньому рахунку – врятовані життя, обстріли і витягнуті хлопці з горнила бою. Знають вони й гіркоту втрат, коли на руках помирає Герой України, який віддав життя за свободу держави. А ще вони навчилися остерігатися тих людей, які нічого не бояться.
– Направду, найстрашніше за все у світі – це байдужість, – наголосила Марія. – Громадяни, яких можна назвати людським болотом. Особи, яким однаково, що буде завтра і який над тобою прапор.
Зараз дівчата вдосконалюють свої навички, охоче діляться знаннями про першу медичну допомогу з учнями середніх шкіл Львівщини й готуються до чергової ротації на Схід України. Адже вони добровільно обрали цей шлях – шлях воїна, який тримає над нами мирне небо.
