Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Олена Панасевич – старша медична сестра евакуаційного відділення 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
З перших секунд розмови стає зрозумілим, що сержант медичної служби в житті всюди перша. Вона завше рухається вперед і готова до нових викликів долі. Жінка-військовослужбовець і учасниця бойових дій на сході України родом із села Зимне Володимир-Волинського району. Після закінчення медучилища в Ковелі, на відміну від однокурсників, не відпочивала місяць-другий удома, а наступного дня вже працювала в місцевій лікарні.
Якщо до служби у Збройних Силах України у список її хобі входили малювання, креслення, вишивання і здоровий спосіб життя, то після підписання контракту у 2016 році до вподобань захисниці додалися армреслінг, гирьовий спорт, біг на різні дистанції та стрільба. Це – результат військових навчань та перебування в бойових умовах.
– Згадувати події на сході України важко, – ділиться спогадами Олена. – У 2018 році одну з позицій 14-ї окремої механізованої бригади на Луганщині накрила ворожа артилерія. Бронежилети, шоломи, штатна зброя із собою – думали тренування, а виявилось інакше. На щастя, тоді ніхто не постраждав. Наше основне завдання – евакуація поранених від місця збору до військового госпіталю. Завжди треба діяти оперативно. Сідаєш у авто, куди розмістили пораненого, перевіряєш його сонну артерію, пульс, виконуєш інші аспекти алгоритму невідкладної медичної допомоги залежно від обставин. А в голові одне – тільки б довезти живого!
Окрім поранених, медична рота лікує і хворих. Співрозмовниця пригадує випадок, що стався торік на Луганщині. Тоді, окрім військових, вони рятували й місцеве населення.
– Якось за десятки метрів побачила чоловіка, який потрохи починає перекошуватися. Це були симптоми інсульту. Тоді врятували ще одне життя.
Торік Олена склала іспит, аби отримати посвідчення водія. Для чого? Відповідь проста – у разі обстрілу медичного автомобіля і поранення водія вона має бути готовою сісти за кермо, аби довезти поранених до місця призначення. Олена не вірить у випадковості. Все, що робить – заради порятунку життя побратимів сьогодні й завтра.
За зразкове виконання обов’язків служби, пов’язаних із захистом України, сумлінність і професійність Олену Панасевич нещодавно нагороджено відзнакою командира військової частини. Свята весни наша героїня, як і інші жінки, які служать у загартованій боями бригаді, чекає з нетерпінням. Головним для неї є увага, тож букет її улюблених квітів – півоній – стане найдорожчим подарунком від коханого.
