У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Свою першу весну у війську зустрічає 21-річна солдат Світлана Моісеєва. Тендітна дівчина з Вінниччини – навідник-оператор танка Т-64. Місяць тому вона приєдналася до лав 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка.
Світлана розповідає, що відчула бажання служити у війську, тож прийшла до військкомату, де обрала професію танкіста й уклала контракт із танковою бригадою.
– Просто захотіла служити. Мені запропонували навідником, і я погодилася. Пройшла тримісячну підготовку в навчальному центрі в Десні. Навчання було доволі важким… Але мені сподобалося. Ні про що не шкодую – у бригаді вже місць і в мене ще все попереду. Вирішила випробувати себе, довести, що щось можу, – говорить про власну мотивацію дівчина.
Світлана – бакалавр, вивчала економіку в інституті. Військових у родині немає, але рідні підтримують її вибір.
На запитання, чи не боїться опинитися у вирі війни, відповідає категорично: «Ні! Я ж за Україну!»
Ця тендітна дівчина небагатослівна, але в її погляді читається сила й упевненість.
– Мені тут все подобається, екіпаж злагоджений, хлопці всьому навчають і допомагають. Двічі стріляла з танка, обидва рази уразила цілі. Ще не було задач, із якими не могла б самостійно впоратися. Та найбільше вразило те, що тут всі, як одна велика родина, – ділиться емоціями та спостереженнями від служби Світлана Моісеєва.
Командир танка Світлани сержант Олександр Семененко в складі бригади воює з 2014-го. Розповідає, що задоволений роботою свого навідника-оператора.
– Вона в нас зовсім нещодавно, але проявляє себе дуже непогано, дівчина компанійська, усім цікавиться, прагне навчитися новому. Влучно стріляє, навіть краще, ніж деякі чоловіки! В неї дуже гарні очі, напевно правильно у ціль дивляться, – усміхається Олександр Семененко.
Незабаром чарівні очі навідника-оператора танка Т-64 Світлани Моісеєвої побачать нові цілі…
