Дата обрана на честь пам’яті військового кореспондента Дмитра Лабуткіна, який у цей день загинув під час бойових дій на сході України у 2015 році. День…
Сьогодні пропонуємо нашим читачам заключну третю частину розвінчання російським авіаекспертом Вадимом Лукашевичем «останньої соломинки» кремлівської пропаганди, якою мав би стати перед судом у Гаазі фільм MH17 – Call for Justice нідерландського блогера Макса ван дер Верфа і російської «незалежної режисерки» документального кіно Яни Ерлашової. Заключною публікацією автор ставить жирний хрест на «путінських доказах» непричетності РФ до трагедії МН-17.
Російська брехня тривалістю в п’ять років
25 липня 2019-го я опублікував свою оцінку фільму MH17 – Call for Justice («МН17 – виклик правосуддю») у своєму акаунті в Facebook під назвою «МН17: анатомія брехні», яку Яна Ерлашова прокоментувала так: «Вадим, ви прекрасні! У своєму бажанні з піною у рота знайти вади в Яни. І у Макса. І все ж попрошу обережніше у висловлюваннях. А то за наклеп підете. Ще й на дуель вас викличу, хоч я й не чоловік. За свої слова треба відповідати. Я за свої відповідаю. Ви поки не дуже, тільки прикриваєтеся чужими (голландськими) «свідченнями» і «теоріями змови», в яких самі ж і звинувачуєте Макса. Низький рівень дискусії. Недостойний». І нижче в коментарях вона продемонструвала своє розуміння професіоналізму в журналістиці: «… Дитині зрозуміло…, що свідки не 100% достовірне джерело. Професійна журналістська робота підозрює глибоке вивчення теми й знаходження фактів і доказової бази… яка різниця, де ці уламки лежали?», – закінчивши так: « … Наберіться терпіння і чекайте продовження».
Продовження поспіло увечері 17 лютого 2020 року, коли на сайті Bonanza Media з’явилися скани чотирьох документів, представлених як «новий матеріал з неопублікованих документів JIT по МН17»:
– задокументоване на 15-ти сторінках інтерв’ю журналіста Біллі Сикса (Billy Six), яке він дав 12 жовтня 2015-го австралійському поліцейському в поліцейському відділенні Schiphol Амстердама, розповідаючи про свідків, які нібито бачили українські реактивні винищувачі;
– документ украй поганої якості (на межі читабельності) на бланку Федеральної поліції Австралії з «посиланням на справу AFP № 5667342 (операція ANEVELLA)», згідно з яким деякі експерти по зображеннях Шон Елліс (Shaun Ellis) і геолокації Тім Джонс (Tim Johns) з Австралії вивчили чотири зображення з «Буком» і дійшли висновку, що метадані (службова інформація) всіх зображень змінена (дата зміни передує даті створення файлів, зображення обрізані й мають невеликий розмір, тобто вивчені файли збережені в меншому розмірі й не є вихідними);
– задокументоване 28 липня 2015 року співробітником нідерландської поліції інтерв’ю чоловіка-свідка з села Крупського (недалеко від Тореза), позначеного в документі як «А26». Цей «А26» у присутності перекладача розповів, що 17 липня 2014-го, близько 17:00 (рейс МН17 збитий у 16:20 за місцевим часом, о 17:20 за московським) «тоді була військова активність, військові літаки кружляли над головою весь день». І далі: «До того, як цей «Боїнг» упав, я почув дуже гучний вибух над головою. Я бачив, що небо було похмурим. Між хмарами побачив, що щось падає. Сфокусувався на цьому об’єкті, й коли літак вже не був у хмарах, побачив, що це був авіалайнер, що падає вниз. За кілька хвилин до падіння побачив у небі винищувач, який кружляв над містом. У місті не було випущено жодної ракети з землі». У розшифровці інтерв’ю на сайті Макса ван дер Верфа цей «свідок» нібито говорить, що в момент загибелі «Боїнга» в повітрі «чітко чув точний звук двох (!) винищувачів»;
– донесення військової розвідки Нідерландів (MIRV) з офісу в Роттердамі від 21 вересня 2016 року про те, що «в регіоні» на момент загибелі рейсу МН17 були відсутні зенітні ракетні комплекси «Бук», які могли збити цивільний лайнер у межах їх досяжності (в радіусі 42 км). Документ підготовлений «за запитом Міноборони» і підписаний «директором служби військової розвідки генерал-майором О. Айхельсхаймом (O. Eichelsheim)».
Представлені зображення опублікованих документів дуже поганої якості, тому проаналізуємо лише їх зміст.
У документі № 1 важлива сама особистість опитуваного Біллі Стикса – це друг Яни Ерлашовой (!). Ось як вона відгукнулася про нього в акаунті автора 25 липня 2019-го: «Біллі Стикс – мій хороший знайомий. Він у мене у двох фільмах присутній. Він об’єктивний, незалежний журналіст, і каже: раніше я думав, що версія з винищувачем просто російська пропаганда. А потім сам з’їздив на Донбас і знайшов свідків військових літаків і не знайшов свідків «Бука». І в моєму фільмі він розвінчує міф про чесну роботу JIT. І доводить, що їхнє розслідування не спрямоване на виявлення справжніх причин. Але ви цього просто не хочете помічати».
Другим моментом, що характеризує Біллі Стикса, є історія його чудесного визволення з СІЗО в Каракасі, де він провів 119 днів. У березні 2019-го німецького журналіста дивним чином випустили на волю після «сприяння» … міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. «Своїх» не кидаємо?
Третьою цікавою деталлю документа є його дата – 12 жовтня 2014 року. Наступного дня, 13 жовтня, Рада з безпеки Нідерландів (DSB) представить Підсумкову доповідь, головним висновком якої є факт, що рейс МН17 збито зенітною ракетою «сімейства 9М38» комплексу «Бук», запущеної з району загальною площею 320 кв. км, який на той момент контролювали сепаратисти. ЗРК «Бук», як причина загибелі пасажирського лайнера, з цього моменту став доведеною істиною. Залишалося лише сперечатися, чий він був.
Підсумковим звітом DSB і численними додатками до нього безумовно доведено, що лайнер збитий зенітною ракетою з осколково-фугасною бойовою частиною (за характером ураження уламків літака і знайдених у них уражаючих елементів ракетної боєголовки). Немає жодного реального свідчення на користь знищення лайнера іншим літаком – ні слідів впливу бортового гарматного озброєння, ні авіаційних керованих ракет «повітря-повітря» зі стрижневою бойовою частиною. Після 13 жовтня 2015 року будь-хто, який говорить про будь-які військові літаки в справі загибелі рейсу МН17, не може вважатися «об’єктивним» і «професійним». Ну, а брифінг Міноборони РФ 26 вересня 2016-го лише підтвердив уже доведену доти нідерландцями відсутність «інших літаків» у районі загибелі малазійського «Боїнга». Звісно, після цього можна продовжувати збирати, знімати на камеру й тиражувати в ЗМІ «свідчення» різних лжесвідків (бачили/чули міфічні українські літаки), але це вже означає прирівнювати себе до них, не більше того.
Зазначимо важливий момент. Яна Ерлашова і Макс ван дер Верф, доводячи «помилковість» тверджень про знищення лайнера «Буком» і підтягуючи «свідоцтва» знищення МН17 українськими штурмовиками/винищувачами, вважають, що спростовують висновки JIT. Це і зрозуміло – саме JIT готує обвинувальний висновок для суду в справі МН17, який почнеться вже 9 березня. Але їх проблема в тім, що відсутність будь-яких інших літаків поряд із МН17 довело технічне розслідування DSB, яке закінчилося ще восени 2015-го. Це розслідування надало Підсумковий звіт у Міжнародну організацію цивільної авіації (ICAO), яка його успішно прийняла. Більш того, відсутність інших літаків поряд із малайзійським «Боїнгом» підтвердило і російське Міноборони на брифінгу 26 вересня 2016 року, а знищення лайнера саме зенітною ракетою «Бука» довів російський концерн ППО «Алмаз-Антей» натурними експериментами вартістю 10 млн рублів влітку-восени 2015-го. Цінність першого документа для кримінального розслідування і поза ним – незначна.
Другий документ – у версії Макса ван дер Верфа «експертний висновок» – набагато цікавіше за перший. Це результат експертизи чотирьох фотографій установки «Бук-М1-2» у різних точках її маршруту в місце, звідки згідно з висновками DSB і JIT була випущена ракета, що збила лайнер:
– файл Donetsk01.jpg (тип JPEG, розмір 1380×945 пікс.) – фото з журналу Paris Match (опубліковано 23.07.2014) автоколони з «Бук» на автотрейлері, знятому о 11:45 17 липня 2014-го на виїзді з Донецька (початок Макіївського шосе, що переходить у трасу Н21);
– файл Donetsk02.jpg (тип JPEG, розмір 940×626 пікс.) – друге фото з журналу Paris Match (опубліковано 25.07.2014) автоколони з «Бук» на автотрейлері, зняте на виїзді з Донецька там же і тоді ж;
– файл Snizhne01.jpg (тип JPEG, розмір 800×1423 пікс.) – фотографія «Бука», що йде своїм ходом по вулиці Карапетяна у Сніжному (знімок зроблений близько 13:00);
– файл Torez.jpg (тип JPEG, розмір 1024×768 пікс.) – фотографія автоколони з «Бук» на трейлері, зроблена приблизно о 12:30 17 червня 2014 року на вулиці «50 років СРСР» у Торезі.
Аналіз другого документа почнемо з дати проведення експертизи, яку Макс ван дер Верф оцінює як «після 30 червня 2015 року», і тут же задається питанням: «Чому пройшов рік, перш ніж австралійська поліція отримала і проаналізувала ці зображення?» У той час як йому потрібно було запитати – чому австралійська поліція взагалі оцінювала перші два зображення – Donetsk01.jpg і Donetsk02.jpg?
Річ у тім, що ці «фотографії» насправді… кадри 13-секундного відео Full HD якості (з розміром кадру 1920×1080 пікселів), знятого з авто, що рухалось повз автоколону. І JIT про це чудово знала спочатку. Навіщо їй, навіть руками австралійців, оцінювати дві неякісні статичні фотографії з чужого сайта, якщо в розпорядженні слідчих спочатку було вихідне відео в набагато кращій якості?
Із файлом Snizhne01.jpg схожа історія: чому експерти оцінюють «після 30 червня 2015 р.» фото розміром 800×1423 пікс., тоді, як у розпорядженні JIT ця ж фотографія є в кращій якості? Це справедливо хоча б тому, що ще 9 січня 2015-го група німецьких журналістів CORRECTV виклала у відкритий доступ цю ж фотографію в розмірі 890×1584 пікс., а автор, який не пов’язаний з іноземними розвідками і користується тільки загальнодоступними джерелами, з кінця 2014-го має цю фотографію в розмірі 900×1761 пікс.
Отже, виходить, що експертиза цих зображень з практичної точки зору абсолютно безглузда – експерти досліджували свідомо вторинні зображення, про що і сказано в документі. Цей документ – сама очевидність марного факту.
Із третім документом, в якому «очевидець» розповідає про українські винищувачі з малайзійським «Боїнгом» у момент його загибелі, виникають ті ж проблеми, як з показаннями Біллі Стикса. Навіть якщо документ справжній, то пізніші висновки DSB і JIT та передані голландцям російські дані об’єктивного контролю довели: жодних літаків біля «Боїнга» не було. Вважаючи, що вони сперечаються тільки з JIT, Яна Ерлашова і Макс ван дер Верф суперечать всьому об’єму доказів, як і об’єктивним (інструментальним) російським даним.
Найцікавіший останній, четвертий документ, презентований в найгіршій якості, тому довіримося його розшифровці на сайті Макса ван дер Верфа. Згідно з наведеними у таблиці даними, в день загибелі МН17 не було жодного ракетного комплексу «Бук», який міг збити лайнер, перебуваючи на дистанції менше 42 км – радіуса дії «Бука». Тобто, взагалі жодного. При цьому всі російські «Буки» перебували на російській території, через що Макс ван дер Верф робить висновок, який на подив слово в слово співпадає з заявою міноборони РФ від 29 вересня 2016-го про те, що «ніякі російські «Буки» російсько-український кордон ніколи не перетинали».
Але чи видно це з таблиці? Абсолютно ні. Припустимо, що цей документ справжній. Для того, щоб «Бук» потрапив у цю таблицю, його має виявити космічна розвідка НАТО. Для цього він мав би перебувати в зазначених координатах достатньо для того часу – з урахуванням погодних умов 17-18 липня 2014-го (майже суцільна хмарність 17-го і повна, з дощами, весь день 18 липня) – мінімум кілька діб. А «Бук», що збив рейс МН17, перетнув російсько-український кордон у ніч на 17 липня, до ранку вже був у Донецьку, звідки проїхав на автотрейлері у складі автоколони через Макіївку, Зугрес, Торез і Сніжне в точку пуску, куди прибув своїм ходом приблизно до 14:00.
Фіксація переміщення «Бука» на маршруті транспортування між Донецьком і Сніжним на фото і відео. Зверніть увагу – о 11:08 за місцевим часом на вулиці Автотранспортна при виїзді з Макіївки (в точці з географічними координатами 48 ° 1’13.25 ” с. Ш., 37 ° 59’26.39 ” східної довготи. Д.) колона з «Буком» на автотрейлері була одночасно знята відеореєстратором зустрічного автомобіля і … з космосу супутником комерційного супутникового оператора Digital Globe. Цей космічний знімок може побачити будь-хто в інтернет-сервісі Google Map.
Рейс МН17 збитий о 16:20, після чого ракетна установка швидко покинула позицію, щоб у ніч з 17 на 18 липня повернутися в Росію. Отже, збив авіалайнер «Бук», який був на бойовій позиції всього кілька годин і не виявлений іноземними розвідками, зате він знятий з космосу в Макіївці кількома годинами раніше в русі. Зазначимо: «Бук» у Макіївці 17 липня 2014 року ідентифікований на знімку з космосу щонайпізніше 13 травня 2016-го, тому не зрозуміло, чому він відсутній в таблиці з документа нідерландської розвідки, датованій 21 вересня 2016 р. Уже одне це викликає велике запитання до документа № 4. Але якщо прийняти документ «за чисту монету», то з нього випливає ще два цікаві висновки.
По-перше, він спростовує брехню Міноборони РФ, яке стверджувало на брифінгу 21 липня 2014-го, що рейс МН17 пролітав у зоні досяжності чотирьох (!) різних українських «Буків». Зокрема, спростовує брехню про український «Бук», який нібито перебував у районі села Зарощенське. Згідно з озвученою на брифінгу інформацією, два (!) «Буки» (ціла батарея) у Зарощенському помічені вранці 17 липня, але вони були там, згідно з поданими на брифінгу даними радіотехнічної розвідки МО РФ, з 15 липня. Інакше кажучи, українські «Буки» перебували в тому районі мінімум кілька діб.
По-друге, це ж ставить хрест на всьому розслідуванні російського концерну ППО «Алмаз-Антей», який уперто доводив, що збила лайнер зенітна ракета «Бука», запущена саме із Зарощенського. Фактично Яна Ерлашова і Макс ван дер Верф своїми документами стверджують, що Міноборони РФ і «Алмаз-Антей» брехали всьому світу всі п’ять років…
Подальше вибухоподібне поширення у ЗМІ наочно показує механізм функціонування російської пропаганди. Матеріал, розміщений увечері 17 лютого в блозі Bonanza Media всього з шістьма (!) передплатниками, вже о 01:32 18 лютого підхопив «Комерсант», о 2:30 – радіостанція Bissness FM, 08:43 – НСН (Національна служба новин ), о 08:56 він з’явився в новинному інтернет-порталі Newsru.com, о 09:26 його якомога докладніше, з коментарями підхопило РІА Новини, потім ТАРС і Інтерфакс. До полудня інформаційний маховик дійшов Кремля, і о 13:36 прессекретар російського президента Дмитро Пєсков заявив: публікація на «платформі незалежних журналістів» Bonanza Media підтверджує правоту РФ і ставить під сумнів ангажовану позицію слідчої групи, яка звинуватила Росію у причетності до краху лайнера. У другій половині дня про це повідомило більшість російських ЗМІ. Для чого все це і затівалося…
Але у дійсності, за суттю змісту, ці документи нічого не доводять, а для Росії все ще гірше: інших літаків поряд із МН17 не було (це твердження – перша частина російської позиції з підтвердженням національних засобів інструментального контролю), а лайнер збитий «Буком» (це друга і основна частина російської позиції, з подачі російських військових доведена «Алмаз-Антеєм»), який у пред’явлених документах взагалі відсутній, зокрема у районі Зарощенського (це жалюгідні залишки російської позиції). Як бачимо, від «правоти Росії» у цих документах не лишилося зовсім нічого.
20 лютого у пресслужбі Австралійської федеральної поліції (Australian Federal Police, AFP, крім загальнополіцейскіх функцій відповідає за зовнішню розвідку) підтвердили, що «деякі документи, оприлюднені нещодавно без [нашого] дозволу, є документами Австралійської федеральної поліції, складеними в рамках розслідування JIT».
Про це миттєво повідомило РІА Новини, ТАРС і інші ЗМІ як якийсь позитив для Росії, але справжність документів (через відсутність «Бука» у Зарощенському) тільки демонструє всьому світові брехню РФ упродовж п’яти років, і без того посилюючи звинувачення проти Росії…
Ілюстрації надані автором
