Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Відомий російський незалежний авіаексперт, кандидат технічних наук Вадим Лукашевич від самого початку уважно стежить за розвитком подій навколо трагедії малайзійського «Боїнга-777» у небі Донбасу. Своїми розслідуваннями він відтворює реальну картину того, як було збито літак. На рахунку Вадима Павловича десятки статей з детальним розбором катастрофи та чисельних версій щодо неї. За два тижні до початку судового засідання в Гаазі Лукашевич надав АрміяInform ексклюзивний матеріал, в якому аналізує інформаційні вкидання фейкових версій і вщент розвінчує нашвидкуруч створені замовні «останні бастіони» Росії.
Прихильники «теорії змови» та творці фейкового фільму
За п’ять років після трагедії малайзійського «Боїнга-777» в небі Донбасу 17 липня 2014 року в англомовному Інтернеті розгорілися вкрай поляризовані дискусії навколо справи МН17 між двома великими групами користувачів.
Перша група приймає висновки технічного розслідування Ради з безпеки Нідерландів (DSB), яке вже закінчилося. А також кримінального розслідування міжнародної Об’єднаної слідчої групи (JIT) в рамках офіційного розслідування катастрофи. До цієї групи тяжіють традиційні ЗМІ (наприклад, BBC та CNN), окремі професійні журналісти та співтовариство Bellingcat. Їм протистоїть інша, майже така сама за кількістю група, де думки формують блогери, різні активісти й прихильники теорії змови. Саме активісти цієї групи, включаючи журналістів-аматорів і звичайних громадян, охоче й добровільно, часто з ентузіазмом підхоплюють історії, поширювані російськими державними ЗМІ та іншими джерелами інформації, пов’язаними з російською державою. Через схильність до конспірологічних теорій вони не довіряють класичним медіа, і саме на них націлені російський телеканал RT (Russia Today) та агентство Sputnic (Супутник), які працюють на закордон. При цьому проросійські авторитетні користувачі Twitter створюють здебільшого реальний контент і часто є щирими людьми, тому вони впливовіші, ніж державні розповсюджувачі дезінформації. Психологія прихильників теорії змови ґрунтується на тому, що влада приховує інформацію від громадян, тож її твердженням вірити не можна. І якщо влада стверджує одне, то прихильники цієї теорії охоче вірять у протилежне. Їх не бентежить, що спочатку вони вірили в український військовий штурмовик, потім їм довелося повірити в український «Бук», а тепер черга за українськими винищувачами. Сумніви другої групи підживлюють нідерландські опозиційні політики, які є противниками уряду Марка Рютте. Їхня позиція проста: все, що робить уряд Нідерландів, — неправильне. І в їхньому уявленні, якщо Рютте захищає результати офіційного розслідування по МН17, то вони помилкові «за визначенням». Примітно, що в другій групі багато нідерландців. Нідерландська мова є третьою (після англійської й російської) найважливішою мовою спілкування в темі МН17.
За даними дослідника дезінформації при університеті Копенгагена Євгена Головка, нідерландські учасники онлайн-дискусії з МН17 активно взаємодіють з прокремлівськими користувачами Twitter і російськими ЗМІ. Глава групи Bellingcat Еліот Гіггінс якось зазначив, що «скептики в дебатах по МН17 — це еклектична група розслідувачів-любителів, журналістів RT, активістів і російських державних ЗМІ». У групі скептиків виділяють кількох найвпливовіших «авторитетів» на тему МН17: британський активіст Грем Філліпс (Graham Phillips) і два нідерландських блогери Макс ван дер Верф (Max van der Werff) і Йост Німеллер (Joost Niemöller).
Йост Німеллер уже за три місяці після трагедії опублікував книгу «МН17: Змова замовчування» (De Doofpotdeal), в якій серед іншого пише, що Марк Рютте уклав угоду з Києвом, щоб назавжди приховати правду та нашкодити Росії. Ця книга припала до душі прихильникам теорії змови, серед яких виявився і нідерландський політик украй правого спрямування Тьєррі Боде (Thierry Baudet), який підписав на прохання Німеллера публічний лист американському президентові Дональду Трампу про необхідність ініціювати нове розслідування по МН17, бо розслідування DSB і JIT нібито «не було незалежним і переконливим». На презентації книги Йоста Німеллера в Центрі політичних дебатів у Гаазі практично не було журналістів, зате там з’явилися опозиційні політики Гаррі ван Боммель (Harry van Bommel) з SP (Партія соціалістів) і Пітер Омцігт (Pieter Omtzigt) з CDA (Партія християн демократів).
За ще одним нідерландським «скептиком» Міхелем Спеккерсом (Michel Spekkers), який побував на місці падіння лайнера у кінці 2016-го, щоб написати «об’єктивні історії», на батьківщині закріпилася репутація «мотивованого Інтернетом» авантюриста. Він пов’язаний з британським прихильником теорії змови Гремом Філліпсом, який у той час жив на Донбасі та мав тісні зв’язки з сепаратистами. Свою популярність Спеккерс отримав після знаходження людських останків серед уламків літака, що викликало обурення в Нідерландах. Найкраще про Спеккерса висловився журналіст авторитетної нідерландської щоденної газети Volkskrant Берт Лантінг (Bert Lanting): «Є люди з ідеологічною мотивацією і є «корисні ідіоти» на кшталт Спеккерса. Гадаю, він так і не зрозумів, у що вляпався. Росія, природно, хотіла б використовувати таку людину». Зазначимо, що російські державні ЗМІ називають Спеккерса не інакше, як «відомим європейським журналістом».
Той факт, що «ольгінські тролі» помітили візит Спеккерса на Донбас, найімовірніше пов’язаний з участю дуже популярного у них Грема Філліпса (його ім’я з’являється в їхніх повідомленнях майже 2800 разів).
Активність Філліпса настільки набридла всім, що в 2018 році його заблокували у Twitter на прохання родичів загиблих на борту рейсу МН17, які написали звернення до посольств Великої Британії та Росії з вимогою зупинити тих, хто «з марнославства або так званого героїзму бродить з кістками загиблих, привертаючи до себе увагу в Інтернеті».
Серед прихильників теорії змови у справі МН17 варто також згадати колишнього професора британського Сассекського університету Кейса ван дер Пейла, який випустив книгу «Катастрофа літака МН17, Україна та нова «холодна війна». У ній Пейл узагалі не торкається технічних питань і, крім переказу фейкових версій, намагається довести, що крах малайзійського Боїнга над Україною спеціально організовано, аби потім звинуватити Росію. Загибель рейсу МН17, на його думку, є цинічною та масштабною спецоперацією американських спецслужб, спрямованою на руйнування стратегічної співпраці Росії та Євросоюзу в поставках енергоресурсів (передусім російського газу) на внутрішні ринки країн ЄС. Книга вийшла у 2018 році англійською мовою, і 17 травня 2019-го в Асоціації «Російський дім міжнародного науково-технічного співробітництва» в Москві відбулася презентація її російськомовного видання, яку висвітлювали найбільші російські медіа.
Характерно, що під час презентації автор книги скаржився на її повне ігнорування в Нідерландах. В історії з цією книгою є два цікаві моменти. По-перше, організатором і ведучим презентації був друг Володимира Путіна, колишній глава Держнаркоконтролю, колега (по службі у КДБ) генерал-полковник Віктор Іванов (з 2002 по 2008 роки обіймав, до речі, посаду голови ради директорів концерну «Алмаз-Антей», що зіграв значну роль у виробленні російської позиції у справі МН17). По-друге, вперше про майбутню книжку 13 грудня 2017-го, майже за рік до її виходу в світ, повідомив… російський ТАСС!
Але найвпливовішим закордонним прихильником теорії змови є Макс ван дер Верф. Саме він найтісніше пов’язаний з російськими ЗМІ та проросійськими сепаратистами на Донбасі серед усіх нідерландців. Про нього й наша розповідь. Макс настільки «наш», що навіть вільно спілкується російською. Однак, представляючись «незалежним дослідником», Макс ван дер Верф насправді незалежний тільки від правди. Саме тому він безперешкодно отримує дозвіл на в’їзд у «ДНР» / «ЛНР», незмінно вказуючи у запитах як мету поїздки «збір доказів, що нідерландська влада використовує неправдиві заяви в офіційному розслідуванні». І, судячи з внутрішнього електронного листування сепаратистів (наприклад, витоку в DoniLeaks: «За допомогою Макса ван дер Верфа з Нідерландів ми дійсно можемо підірвати всі «докази», які СБУ створила про «Бук» у Донецьку»), «ДНРівці» дуже задоволені присутністю ван дер Верфа та його участю у «викривальних» пресконференціях у Донецьку. Невипадково російський представник в ООН Дмитро Полянський позаторік навіть подякував ван дер Верфу в Twitter: «Спасибі за ваші зусилля з розкриття правди в своєму блозі».
За свідченням голови групи Bellingcat Еліота Гіггінса, «завдяки офіційному розслідуванню групи прихильників змови відсунуті на узбіччя. Але учасники цих груп не покидають їх. Росія висунула теорії, зокрема, за допомогою «фабрики тролів», але ті, хто і тепер продовжує підкидати дрова у вогонь, — це в основному ідеологічно мотивовані громадяни. Вони підтримують полум’я. Про таких, як Макс ван дер Верф, можна сказати, що вони навіть підливають у нього бензин».
І ми покажемо, як це відбувається — спочатку щодо історії з фільмом до п’ятої річниці трагедії МН17, а потім — з витоками документів JIT перед самим початком судового процесу у справі МН17.
27 березня 2019 року на краудфандинговому сайті www.kickstarter.com Макс ван дер Верф почав збирати кошти на знімання «серії документальних фільмів», що оповідатимуть про «причини сумніватися в офіційній версії подій». Другим автором майбутніх фільмів значилася росіянка Яна Ерлашова. Себе автори проєкту охарактеризували як «російський режисер документального кіно Яна Ерлашова та незалежний нідерландський дослідник Макс ван дер Верф».
«Незалежні журналісти» — росіянка Яна Ерлашова та нідерландець Макс ван дер Верф.
На особистому сайті Макса ван дер Верфа прямо сказано, що Bonanza Media є його власним брендом спільно з Яною Ерлашовою: «Яна Ерлашова — режисер-документаліст з Росії. Раніше вона працювала на російському державному каналі RT, але недавно вирішила піти, щоб стати незалежним журналістом. Так ми почали співпрацювати під власним брендом Bonanza Media».
Під цей бренд 5 квітня 2019 був відкритий рахунок у соцмережі Twitter, 10 квітня зареєстровано YouTube-канал, і приблизно тоді ж відкрито блог на сайті на Північних Маріанських островах.
Про збирання грошей на «серіал» з посиланнями на російське МЗС тут же повідомили центральні російські ЗМІ, і необхідні кошти (23 тисячі євро) швидко знайшлися як кілька великих анонімних пожертвувань.
З Максом ван дер Верфом ми вже познайомилися, тому подаємо Яну Ерлашову. Вона про себе вказує, що «зробила два фільми про MH17, знайшла важливі уламки літака й переконалася, що Рада з безпеки Нідерландів їх отримала, але їх не включили в підсумковий звіт. Упевнена, що офіційне розслідування не ґрунтується на фактах і тому сумнівне. Володіє ексклюзивними матеріалами у справі, що підтверджують її розслідування».
Як нині члени «Єдиної Росії» боягузливо приховують партійну приналежність, так і Ерлашова згадує, що «два фільми про МН17» — це розширені репортажі з місця падіння уламків біля селища Розсипне, які вона зробила влітку 2015 року, працюючи в Russia Today. І вона не «знаходила уламки», вона їх… підкидала.
Ось як про це розповідав журналіст нідерландської газети Volkskrant Берт Лантінг. Через рік після катастрофи він опинився, за його словами, в «сюрреалістичній версії реальності», коли для репортажу він брав інтерв’ю у проросійськи налаштованого мера містечка Розсипне: «Багато уламків упало біля його селища. Тут трупи буквально падали з неба».
Поки Лантінг розпитував мера, розмову раптом перервав дзвінок журналістки з RT, яка повідомила, що виявлені важливі уламки MH17. Мер вирішує негайно відправитися туди, і Лантінг їде разом з ним. Далі, зі слів нідерландця, відбувається таке: «Щойно після прибуття ми вийшли з машини, відразу ж потрапили у включені камери RT. Побачивши показаний йому уламок літака, мер лютує й одразу ж починає кричати на репортера Яну Ерлашову: «Хто це сюди поклав? Ви спеціально підкинули це сюди! Я вранці сам проїжджав повз це місце і нічого не бачив». Примітно, що RT почали ставити питання мені. Про те, що я думав про цю знахідку, але я відмовився відповідати. Я не хотів брати участь у цьому спектаклі».
Результатом діяльності Макса ван дер Верфа та Яни Ерлашової щодо знімання обіцяного «серіалу» став півгодинний фільм MH17 — Call for Justice («МН17 — виклик правосуддю») двома мовами, викладений напередодні п’ятої річниці трагедії (16 липня 2019 року) на YouTube-каналі Bonanza Media.
Фільм починається та закінчується інтерв’ю з прем’єром Малайзії Махатхіром Мохамадом, який не вірить у провину Росії. Фільм заради цього й знімали — позиція нового прем’єра Малайзії стала останнім російським бастіоном у справі МН17. Спочатку у них офіційною (крім кількох десятків неофіційних) була версія українського штурмовика Су-25 з «капітаном Волошиним», потім версія з українським «Буком», яку доводив концерн ППО «Алмаз-Антей», і тепер зняли фільм про те, що хтось не вірить офіційному слідству.
Але річ у тім, що Малайзія не вірить у винуватість Росії. Бути об’єктивною їй заважають занадто тісні військово-економічні зв’язки з російським військово-промисловим комплексом.
Далі буде
