Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
У День опору Криму російській окупації в Окремому президентському полку імені Богдана Хмельницького презентували серію відеострічок «Поєднані» про українських захисників. У них ідеться про вибір, мотивацію, війну і про життя тих, хто захищав і захищає українську державність.
Активісти громадської організації «Українська Народна Молодь», починаючи з 2017 року, вже відзняли 60 коротких фільмів і тепер планують показувати ці відеострічки у всіх регіонах країни. Цей проєкт унікальний тим, що героями у відео є вихідці з різних теренів: Луганщини, Донеччини, з Криму, Запоріжжя, Херсону, Одещини, Миколаївщини і Кіровоградщини. Кожен герой також має власний постер, де він зображений поряд із воїном ХХ століття – воїном УНР, бійцем УПА, членом ОУН. Кореспондент АрміяInform поспілкувалась з координаторкою проєкту «Поєднані» Каріною Дорошенко, яка розповіла про те, з чого розпочинався проєкт та які цілі перед собою ставить команда, працюючи над акцією.
Розкажіть, коли виникла ідея створити такий проєкт, хто був автором?
Ініціатором проєкту був Микола Ляхович. У 2015-му він очолював відділ національно-патріотичного виховання Міністерства молоді і спорту, був ветераном російсько-української війни. Зважаючи на настрої у суспільстві, хотілося донести громадськості правильну українську історію. Він звернувся до нашої організації «Українська народна молодь», яку очолює Ігор Мельник. Разом ми розробили концепцію проєкту, який би в небанальний спосіб розказав про героїв боротьби за українську державність упродовж століть.
Яка основна мета проєкту?
Ми хотіли зламати стереотип, який чомусь сформувався в суспільстві. Мовляв, східняки і південці менш патріотичні в поглядах, ніж вихідці з західних теренів. До уваги брали ті області, де особливо дався взнаки вплив російської пропаганди. Ми показуємо тяглість боротьби з російською агресією. Українці Сходу боролися за нашу незалежність і державність 100 літ тому в лавах армії УНР. Взяли до рук зброю і їхні нащадки 2014-го. До того ж донеччанам випало захищати як країну, так і малу батьківщину. Ми показуємо історії нібито звичайних людей, але всі вони пройшли війну. Це вчителі, науковці, програмісти, військовослужбовці, але всі живуть у своєму місті, ходять одними вулицями і вболівають за розвиток регіону і держави. Мотивація поїхати на фронт у кожного своя. Та всіх їх об’єднує українська ідея.
Розкажіть докладно про постери, де герої поєднані з представником армії УНР із ХХ століття? Які меседжі закладені для аудиторії?
На жаль, нашу справжню історію довгий час приховували, викорінювали з освітнього процесу, інформаційного простору. Нині, як ніколи, в епоху інформаційної війни важливо повернутися до свого. Військові УНР, вояки УПА виборювали українську ідею й державу в ХХ столітті. Ми шукаємо фото персоналій, біографії, місце народження й поєднуємо з теперішніми захисниками України за регіоном, спільністю біографії, схожістю портретів тощо. Так, приміром, одесит знатиме обличчя героїв обох століть, розумітиме, що для них Одещина ‒ така ж рідна українська земля. Приємно, що нині в ЗСУ навіть на рівні геральдики відбувається повернення до свого. Наприклад, тризуб на нарукавних нашивках створено за зразком армії УНР.
Які відгуки серед тих, хто переглядає відео? До чого мотивують такі проєкти?
Усі відгукуються схвально. Українці мають знати свою історію, шанувати захисників. Для героїв проєкту приємно, що про них знають і говорять. До того ж вони так знайомляться із побратимами, з яким живуть в одному місті, а на фронті не перетиналися. Плюс це своєрідна арт-реабілітація. Інколи варто проговорити емоції й переживання. Звісно, не всі відкриваються, і щось не увійде у фільм з міркувань безпеки. Цей проєкт – також і внесок в інформаційну війну, яку не можна програвати. Українцям є про кого розказати і ким пишатися. Кожна з історій по-своєму унікальна, бо в кожній – перш за все людина: з емоціями, згадками про війну, болем втрат, адаптацією в цивільному житті й баченням майбутнього.
