Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Вона ‒ військовий зв’язківець, він – механік-водій БМП: молодята чекають дитину
Катя – харків’янка. В армії – два з половиною роки, служить в окремій гірсько-штурмовій бригаді.
Двадцятичотирирічна оператор зв’язку зізнається, що про службу у війську мріяла насправді змалку.
Дівчина із захватом опановувала фах військового зв’язківця, а вже на передовій вчилася бути справжнім бійцем.
У війську зустріла свого майбутнього чоловіка.
– Стандартне армійське знайомство, – посміхається дівчина. – Це було під Попасною, минулої ротації. Я, крім своїх обов’язків зв’язківця, ще й виконувала обов’язки позаштатного діловода роти, і він, тоді механік-водій БМП, прийшов до мене з якимись паперами. Так і познайомилися.
Хоча служили молоді люди в одній роті, проте бачилися нечасто, адже Катя майже постійно перебувала на КСП роти, а її хлопець – на одній із позицій. Проте обидва підсвідомо намагалися зробити ці зустрічі більш частими – і вже за місяць вони стали зустрічатися по-справжньому. Навіть під обстрілами довелося бувати вже у статусі закоханих! Тоді Едуард хапав кохану та її апаратуру зв’язку й мерщій кидався в укриття.
У відпустку між ротаціями поїхали вже разом. Спочатку – знайомитися з його батьками, на Волинь, потім – з її, на Слобожанщину. А потім разом і у відрядження на війну. Цього разу – на Приазов’я.
Тут молодята пережили чимало ворожих обстрілів та по-справжньому лютий, дуже морозний, лютий місяць. Не так давно виявилося, що Катя – при надії, тож із роти її було переведено на більш безпечне місце, на КСП батальйону. Невдовзі вона піде у декретну відпустку, поїде додому. Зовсім трохи не дочекалася дівчина ротації та завершення свого першого контракту, проте що поробиш – дитині не накажеш!
– Я жартую, що перші пів року, рахуй, строкова служба в нашої дитини вже позаду! – сміється старший солдат Катерина Шоміна. І, в принципі, їй уже можна оформлювати документи на отримання статусу учасника бойових дій. – Я, як позаштатний діловод, терміни й необхідні для подачі папери добре знаю!
Ось так і триває наше бентежне життя. Війна, небезпека, і попри все зароджуються нові життя, народжуються нові громадяни нашої нескореної країни. Хай щастить тобі, майбутня дитино, і дай Бог зростати нашим дітям у вже мирній, щасливій країні!
