На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
Важко повірити, ось незабаром уже шості роковини початку так званих Кримських подій – анексія півострова, путінські «зелені чоловічки», перед тим – Євромайдан… Опісля – війна…
Як нині живуть ті, кому довелося залишити півострів і переїхати на «велику землю», та чи підтримують їх місцеві українці?
Міркуючи про це, проходила нині вже спокійним і майже безлюдним у робочий час столичним Подолом, зустріла давню подругу – активну учасницю спочатку мирних акцій у столиці, потім активних бойових дій на Донбасі. Вона саме прямувала в один із кримськотатарських ресторанчиків на зустріч із побратимами. «Давай з нами! Тут дуже смачнючий кримський традиційний чай і… Особливий кримсько-український дух», – сказала інтригуюче і з загадковою усмішкою. Що ж, згоджуюся. Заходжу.
І справді – чудова колоритна атмосфера: інтер’єр у кримськотатарському національному стилі, вироби з кераміки, килими, працівники – кримці. Але з першого слова дивуюсь – з відвідувачами вітаються і розмовляють філігранною українською, просто на вході й біля кухні – український державний прапор, а на стіні, поміж колоритних кримськотатарських орнаментів і символів на керамічних тарелях – український тризуб у поєднанні з кримськотатарським гербом – тарак-тамги. Одразу вирішила дізнатися, хто ж автор виробу. Як виявилося – кримський татарин, художник-дизайнер Рустем Скибін.
– Чому саме таке поєднання? Усе просто – бо Крим і Україна нероздільні й невід’ємні. Давно займаюся етнографією й цікавлюся культурою, а точніше – самоідентифікацією – розумінням того, чому наш народ саме такий, а не інакший. Побачив, що образи у вигляді маркерів, орнаментів, знаків є у цьому контексті визначальними. А національні символи – найголовніші, – каже пан Рустем
У цій роботі він поєднав два національні символи – український і кримськотатарський з елементами національного орнаменту. Проте сама структура, каже – не нова.
– Такі роботи, коли поєднувалися два символи наших народів, зустрічалися і раніше. Адже як наші народи нероздільні, так і самі символи за знаками й семантикою майже ідентичні. Вони належать до одного періоду й обидва є родовими знаками династій, які заснували наші держави. Тож для мене невід’ємна частина України – Крим, а Криму – Україна.
Уперше таку тарілку митець виготовив і подарував ще у 2014-му для «Євромайдан SOS», коли виїхавши з півострова разом із ними та організацією «Крим-SOS», волонтерив аби підтримати кримців, влаштовував акції протесту проти анексії… Тоді, каже, сподівався, що коли розкаже світовій спільноті про безчинство росіян, усе скінчиться перемогою, і він з сім’єю зможе повернутися. Але, не судилося. Півострів досі так і не позбувся загарбників, а він через свою громадянську позицію навіть заїхати туди не може. Тож, поки має сил і можливостей, робить усе, щоб бути корисним для України й для підтримки дружніх стосунків українців і кримських татар.
Нині Рустем Скибін мешкає неподалік ресторанчика з колоритною кримськотатарською назвою «Софра», для якого і виготовив дивовижну тарілку, і є його частим гостем. Адже тут, каже, серед земляків та традиційного кримськотатарського інтер’єру почувається як удома. До того ж з одним із співвласників закладу – Асаном Буджуровим – митець знайомий ще з Криму, коли випадало спільно працювати над архітекторськими проєктами.
Як розповів сам колишній архітектор, а нині співвласник мережі закладів кримськотатарської кухні Асан Буджуров, українська національна символіка була додана до оздоблення інтер’єру невипадково.
– Для мене поєднання наших символів – це знак єдності народів. Ми відкрили перший ресторан у надзвичайно складний і трагічний для всього нашого народу час. Наприкінці 2014-го після кримських подій, коли через постійні утиски росіянами довелося покинути півострів. Саме тоді побачив, скільки українців уболівають за нас і підтримують. Тут просто стояли черги з тих, кому небайдужий Крим і доля кримців. Нас стрічали з великою повагою, через те, що ми виїхали з півострова практично в нікуди, але головне – не зрадили своєї країни. Тож і ми на знак підтримки і поваги до українців – шануємо державну символіку, – зазначив він.
Під час розмови чоловік, який до семи років не розмовляв окрім татарської жодною мовою, а на переважно російськомовному півострові – російською, дивує вишуканою українською. Каже, вивчив, бо поважає і любить державу, в якій живе. Та і лягла вона йому на душу, запевняє, – легко і одразу.
