Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 23 серпня 2024…
Важко повірити, ось незабаром уже шості роковини початку так званих Кримських подій – анексія півострова, путінські «зелені чоловічки», перед тим – Євромайдан… Опісля – війна…
Як нині живуть ті, кому довелося залишити півострів і переїхати на «велику землю», та чи підтримують їх місцеві українці?
Міркуючи про це, проходила нині вже спокійним і майже безлюдним у робочий час столичним Подолом, зустріла давню подругу – активну учасницю спочатку мирних акцій у столиці, потім активних бойових дій на Донбасі. Вона саме прямувала в один із кримськотатарських ресторанчиків на зустріч із побратимами. «Давай з нами! Тут дуже смачнючий кримський традиційний чай і… Особливий кримсько-український дух», – сказала інтригуюче і з загадковою усмішкою. Що ж, згоджуюся. Заходжу.
І справді – чудова колоритна атмосфера: інтер’єр у кримськотатарському національному стилі, вироби з кераміки, килими, працівники – кримці. Але з першого слова дивуюсь – з відвідувачами вітаються і розмовляють філігранною українською, просто на вході й біля кухні – український державний прапор, а на стіні, поміж колоритних кримськотатарських орнаментів і символів на керамічних тарелях – український тризуб у поєднанні з кримськотатарським гербом – тарак-тамги. Одразу вирішила дізнатися, хто ж автор виробу. Як виявилося – кримський татарин, художник-дизайнер Рустем Скибін.
– Чому саме таке поєднання? Усе просто – бо Крим і Україна нероздільні й невід’ємні. Давно займаюся етнографією й цікавлюся культурою, а точніше – самоідентифікацією – розумінням того, чому наш народ саме такий, а не інакший. Побачив, що образи у вигляді маркерів, орнаментів, знаків є у цьому контексті визначальними. А національні символи – найголовніші, – каже пан Рустем
У цій роботі він поєднав два національні символи – український і кримськотатарський з елементами національного орнаменту. Проте сама структура, каже – не нова.
– Такі роботи, коли поєднувалися два символи наших народів, зустрічалися і раніше. Адже як наші народи нероздільні, так і самі символи за знаками й семантикою майже ідентичні. Вони належать до одного періоду й обидва є родовими знаками династій, які заснували наші держави. Тож для мене невід’ємна частина України – Крим, а Криму – Україна.
Уперше таку тарілку митець виготовив і подарував ще у 2014-му для «Євромайдан SOS», коли виїхавши з півострова разом із ними та організацією «Крим-SOS», волонтерив аби підтримати кримців, влаштовував акції протесту проти анексії… Тоді, каже, сподівався, що коли розкаже світовій спільноті про безчинство росіян, усе скінчиться перемогою, і він з сім’єю зможе повернутися. Але, не судилося. Півострів досі так і не позбувся загарбників, а він через свою громадянську позицію навіть заїхати туди не може. Тож, поки має сил і можливостей, робить усе, щоб бути корисним для України й для підтримки дружніх стосунків українців і кримських татар.
Нині Рустем Скибін мешкає неподалік ресторанчика з колоритною кримськотатарською назвою «Софра», для якого і виготовив дивовижну тарілку, і є його частим гостем. Адже тут, каже, серед земляків та традиційного кримськотатарського інтер’єру почувається як удома. До того ж з одним із співвласників закладу – Асаном Буджуровим – митець знайомий ще з Криму, коли випадало спільно працювати над архітекторськими проєктами.
Як розповів сам колишній архітектор, а нині співвласник мережі закладів кримськотатарської кухні Асан Буджуров, українська національна символіка була додана до оздоблення інтер’єру невипадково.
– Для мене поєднання наших символів – це знак єдності народів. Ми відкрили перший ресторан у надзвичайно складний і трагічний для всього нашого народу час. Наприкінці 2014-го після кримських подій, коли через постійні утиски росіянами довелося покинути півострів. Саме тоді побачив, скільки українців уболівають за нас і підтримують. Тут просто стояли черги з тих, кому небайдужий Крим і доля кримців. Нас стрічали з великою повагою, через те, що ми виїхали з півострова практично в нікуди, але головне – не зрадили своєї країни. Тож і ми на знак підтримки і поваги до українців – шануємо державну символіку, – зазначив він.
Під час розмови чоловік, який до семи років не розмовляв окрім татарської жодною мовою, а на переважно російськомовному півострові – російською, дивує вишуканою українською. Каже, вивчив, бо поважає і любить державу, в якій живе. Та і лягла вона йому на душу, запевняє, – легко і одразу.
