Водночас частина із них потребують додаткових роз’яснень, адже не повністю розуміють усі складові механізму поновлення на службу. Про це в коментарі АрміяInform розповіли у відділі рекрутингу 18-ї Слов’янської…
Учасник бойових дій Юрій Городецький тепер – цивільний водій. В його великогабаритному авто постійно звучить музика.
Нині Юрій слухає переважно патріотичні пісні, зокрема, з АТО. Й нерідко, натрапляючи на гарну пісню, швиденько знаходить у мережах її мелодію, так звану «мінусівку», й починає виконувати уподобане сам. Бо – має хист, і навіть фронтовий «гастрольний» досвід…
‒ Пам’ятаю, як у районі бойових дій жителі села вирішили зробити в своєму будинку культури невеличке свято на честь Різдва Христового, – розповідає Юрій. ‒ Наш командир, майор Олег Макуха, запропонував зробити їм невеличкий подарунок парою пісень у виконанні наших бійців. І доручив мені заспівати «Молитву на Різдво».
Я відповів, що не зможу, адже вона для мого голосу зависока. Нащо він чисто по-командирськи відрізав: «Я не запитував, можеш ти, чи ні. А наказав заспівати. Бо знаю – в тебе усе вийде добре!» Як не дивно, ця композиція на репетиціях у мене жодного разу не задавалася. Та на сцені прозвучала так, як слід. Більше того ‒ вийшло круто, зал аплодував стоячи, дехто навіть плакав…
За три місяці до своїх 18-ти Юрій сам пішов у військкомат і попросився на службу. Надихнув його на це вчинок батько, який напередодні подався воювати на Донбас, мовивши: «Два мої діда воювали за Неньку, а я що, в кущах ховатимуся?» От і захотілося Юрію, щоб і його власний син, якому на той час виповнився лише місяць, колись теж запишався татком.
Звісно, тоді Юрія не взяли до лав ЗСУ, адже він не був повнолітнім. Але хлопцю дали змогу пройти медичну комісію, підготувати документи для подальшого підписання контракту. 4 травня 2014-го Юрію виповнилося 18 років, а вже 6-го він підписав контракт.
Юрій просився в комісаріаті на війну, коли йому було ще сімнадцять
Спочатку Юрію хотілося служити з батьком у одній частині, але потім чомусь передумав. Службу розпочав в Одесі, звідти його відправили в Херсонську область, а згодом – на передову.
‒ Я займався музикою завжди. – каже хлопець. До армії співав на місцевих концертах. Мав різноманітний репертуар: естрадні російські й українські пісні, народну музику. Але у війську почав співати тільки українські зі смислом, щоб задуматися, помріяти, відчути щирі емоції та пережити із моїми слухачами вкладені автором почуття.
Перед 19-річчям Юрій купив гітару, хоча грати на ній не вмів. Бринькав перед хлопцями невміло, чим їх спочатку дуже дратував. Утім, вже за тиждень, на його день народження, всі хлопці співали з ним пісні під гітару разом. Ось так і розпочалася Юрчика «гастрольна програма».
У район проведення АТО гітара поїхала із ним. Красень-хлопець часто співав просто для побратимів або на різних заходах. Завдяки його таланту вдавалося створювати справжні свята в українських традиціях для всіх військовослужбовців підрозділу й місцевого населення.
– У нас навіть стало традицією, що я щоранку вставав до підйому, виходив на плац до Прапору і під баян співав Гімн України – будив побратимів.
Юрій постійно співає, записуючи відео на мобільний, та завантажує їх у соцмережі. Нерідко його впізнають сторонні люди на вулиці чи в магазині, підходять, вітаються, діляться враженнями від перегляду відео.
‒ Мрію купити професійну музичну апаратуру, щоби гастролювати по військових частинах. По собі знаю, як це приємно, коли ти – солдат…
