Інформаційне агентство Міністерства оборони України
UA

Один день на гауптвахті, або Як там, за ґратами…

27 Січня 2020
Один день на гауптвахті, або Як там, за ґратами…

Екскурсія в курсантську молодість

Київська гауптвахта… До вісімдесятих років минулого сторіччя вона розміщувалась, як сьогодні узвичаєно говорити, в «елітному» районі Києва. Не будь-де, а на самому Печерську, біля Лаврської дзвіниці. За легендою, з цієї будівлі за майже 80 років функціонування вдалося втекти лише одній особі – лихому бандитові, а в майбутньому «легендарному» червоному комбригові Григорію Котовському. Так це чи ні, ще потрібно перевірити, але про порядки, які там були впроваджені вже в радянські часи, доволі докладно описав Віктор Суворов у своїх «Розповідях визволителя». Згодом поруч із гауптвахтою почали будувати музей Другої світової (тоді музей Великої Вітчизняної війни) і на верхотурі партійної ієрархії вирішили перенесту «губу» в інше місце. Мовляв, «негоже» порушникам військової дисципліни відбувати покарання поруч із таким святим місцем (мова не про Лавру). Так у Києві з’явилась нова будівля гауптвахти.

Кому довелося побувати там, навряд чи забуде це, м’яко кажучи, не найприємніше місце. У «лихі дев’яності» під час навчання у військовому училищі мені довірили «відтягти» там більше 40 варт розвідним. Скажу відверто, вражень і спогадів вистачило на всю подальшу службу. Щоразу це був такий собі похід у невідомість, де будь-якої миті вартовий міг перетворитися на арештанта через розстебнутий ґудзик, не дослівно процитовану статтю Статуту або просто через «немолодцюватий» зовнішній вигляд. І тоді… тебе «радо» зустрічала арештантська «братва», яку ти ще півгодини тому ганяв стройовим плацом. До речі, так легко попасти на «губу» тоді «щастило» далеко не всім. Здебільшого командирам частин, щоб влаштувати знахабнілого підлеглого в цей «елітний» заклад на перевиховання, доводилося разом зі злісним порушником військової дисципліни передавати на потреби гауптвахти або ящик лампочок, або ж відро фарби, чи ще якусь іншу «дрібницю». Але результат був того вартий. Мало хто виходив з воріт київської «губи», не переглянувши ставлення до служби. Та й напівжартівлива «подорожня» від суворого «начгуба»: «йди служи, а якщо щось станеться, ми завжди допоможемо», перетворювалась на застереження. Але повторюся, так було на початку дев’яностих років минулого сторіччя. Пострадянський період з його дефіцитами та тотальною розрухою (і в головах також) не міг не позначитися й на армії.

А що ж сьогодні? Маючи деякий досвід та згадуючи минуле, кореспондент АрміяInform відправився на київську гауптвахту, щоб дізнатися, які зміни відбулися у функціонуванні цієї установи.

Із курсантської юності знайома до болю будівля із силікатної цегли зустріла суворим окликом чатового «на собачці» (біля входу в приміщення гауптвахти). «Невже за 28 років нічого не змінилося?» – закралася тривожна думка…

Лише за рішенням суду

Знайома з курсантських років будівля із силікатної цегли зустріла мене суворим окликом чатового «на собачці»

– Змінилося, і досить кардинально, – поспішив розвіяти мої невеселі думки начальник відділу організації охорони Центрального управління Військової служби правопорядку підполковник Олександр Майкут. – Ніяких «відер із фарбою» та «ящиків лампочок» за «посадку» підлеглого від командирів не вимагають. Нині військовослужбовець може потрапити на гауптвахту лише (!) за рішенням суду.

Поки підполковник Майкут приймає доповідь від начальника чергової зміни, розглядаю вартових і ловлю себе на думці: «Щось у них не так…» Де пригніченість? Де боязнь потрапити під арешт за «немолодцюватий» зовнішній вигляд? І врешті-решт, чому вони всі з шевронами ВСП? Як з’ясувалося, вартову службу на гауптвахті несуть лише військовослужбовці Військової служби правопорядку – навчені і перевірені «зубри».

– Гауптвахта перебуває в компетенції ВСП, якщо бути точним, то сьогодні це гауптвахта відділу організації охорони Центрального управління Військової служби правопорядку, тому й охороняють саме військовослужбовці ВСП. Уже давно відмовилися від практики, коли у варту на гауптвахту заступали різні частини гарнізону, – каже підполковник Майкут.

Погляд відвідувачів гауптвахти мимоволі зупиняється на цьому плакаті

Хто відбуває покарання на гауптвахті?

Так, а хто нині відбуває покарання на гауптвахті? Як вже йшлося вище, потрапити на «губу» можна лише за рішенням суду. Військовиків, які перебувають на київській гауптвахті, можна розділити на три категорії: засуджені (за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, до арешту з відбуванням покарання на гауптвахті строком від одного до шести місяців), заарештовані (за військові адміністративні правопорушення на підставі протоколів, яким призначено покарання від 1 до 10 діб арешту на гауптвахті) й узяті під варту – військовослужбовці, що перебувають під слідством і яким суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті. До речі, тут перебувають військовослужбовці не лише Збройних Сил, а й військові інших збройних формувань. Під час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцю виплачують лише оклад за військовим званням, а строковикам грошове забезпечення не нараховують.

Більшість військових відбувають покарання за вживання спиртного у службовий час, на другому місці за кількістю – «бігуни» – особи, які самовільно лишили військову частину. І така статистика зберігається вже не один рік поспіль.

«Губа» і її порядки

Начальник відділу організації охорони Центрального управління Військової служби правопорядку підполковник Олександр Майкут

– Ви можете пригадати, якісь, м’яко кажучи, дивні вироки суду, за якими заарештовували військовослужбовців? – запитую у підполковника Майкута.

– Якими б ці вироки не були, наше завдання їх виконувати. Проте, є різні випадки. Наприклад, нещодавно суд приговорив військовослужбовця, який затримався з відпустки на дві доби, до місяця арешту. Є й інші приклади – за неодноразове вживання спиртного під час служби суддя виніс покарання – …зауваження. Судді – люди цивільні, тому не завжди в повному обсязі розуміють особливості військової служби.

– А чим займаються військовослужбовці під час відбування покарання на гауптвахті?

– Із засудженими військовослужбовцями згідно з розпорядком дня проводять зайняття. Здебільшого, стройова підготовка, вивчення Статутів ЗСУ, правове виховання, суспільно-політичне інформування, культурно-виховна робота. Заняття проводить з кожною категорією (офіцери, сержанти, солдати) окремо адміністрація гауптвахти та офіцери відділу організації охорони ЦУ ВСП.

В очікуванні переходу «на каталог»

– Харчування. Як організовано цей процес?

– На гауптвахті облаштоване приміщення для приготування їжі. Установа стоїть на котловому забезпеченні в одній з військових частин гарнізону, там харчування здійснює цивільна фірма, яка перемогла у тендері. Сюди привозять продукти, і працівники готують їжу для варти і для тих, кого вони охороняють. Всі харчуються, якщо можна так сказати, з одного казана. Жодних розмежувань між харчуванням для вартових чи для заарештованих немає. Їжа досить непогана, хоча всі, особливо заарештовані, очікують переходу на харчування за каталогом.

У шпиталі – окремі палати

– А щодо медичного забезпечення?

– На гауптвахті цілодобово перебуває лікар від однієї з військових частин гарнізону. Якщо потрібна кваліфікована меддопомога, організовуємо конвоювання до Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ». У випадках, коли лікарі приписують лікування в стаціонарі, у двох відділеннях клінічного центру обладнанні спецпалати для осіб, які відбувають покарання на гауптвахті. У таких випадках туди призначаємо варту.

– Чи передбачені для осіб, яких утримують на гауптвахті, побачення з рідними?

– Нормативні документи для засуджених передбачають таке заохочення як побачення з рідними. Раз на місяць – короткотривале побачення до 4-х годин і раз на три місяці тривале побачення до 3-х діб. Одразу зауважу, що за час мого перебування на цій посаді, звернень про надання тривалих побачень не надходило, а короткотривалі – відбувались. Стосовно взятих під варту за рішенням суду, то їх відвідують лише слідчі, прокурори і адвокати. Якщо з ними хочуть побачитись родичі, вони повинні взяти дозвіл у судді чи в слідчого. За наявності відповідних дозволів ми організовуємо зустріч.

За собою потрібно прибирати

– До яких робіт залучають осіб, які перебувають на гауптвахті?

– До звичайних господарських робіт – прибирання в камерах, в адміністративних приміщеннях, а також зовнішньої території довкола гауптвахти. Проте йдеться лише про засуджених та заарештованих. Щодо осіб, узятих під варту (за рішенням суду на час слідства), то їх можуть залучати до господарських робіт лише за їхньої ініціативи.

– Невже вони таку ініціативу виявляють?

– Ви знаєте, так. Багатьом вже настільки набридло сидіти в камері, що вони просять направити їх на господарські роботи.

– Тобто, нині вже не вивозять команди на господарські роботи за межі гауптвахти?

– Ні, наразі осіб, які тут відбувають покарання, залучають до господарських робіт лише на території гауптвахти. Простіше кажучи, вони прибирають за собою.

Загальна камера
У кожній камері обладнано санвузол
Одиночна камера

Арештантський побут

– Всі, хто перебуває на гауптвахті, є військовими, тому мають бути у військовій формі одягу. Але я знаю, не завжди вона в них є. Як виходите з такої ситуації?

– Так, всі мають бути в однострої. Але не завжди так буває. Наприклад, особа самовільно залишила військову частину і довго переховувалась. Його затримали в цивільному одязі, відбувся суд. І от його привезли до нас. Що робити? Якщо форму не привозять з військової частини, то виходимо зі становища за рахунок так званого підмінного фонду. Одягаємо їх тут.

– Одягти – це одна справа, а випрати одяг, придбати зубну щітку, мило й інші необхідні речі…

– Найнеобхідніше привозять їхні родичі, адже передачі їм не заборонені. Щодо прання і лазні, на гауптвахті обладнана душова на дві кабінки, є пральна машина, місце для просушки одягу. Постригтися, помитися, випрати одяг – це не проблема. От пральний порошок заарештовані купують самостійно.

– Мобільні телефони, звісно, заборонені?

– Користування засобами зв’язку засудженими (акцентую, лише засудженими) визначено розпорядком дня. Раз на тиждень вони мають право на спілкування з родичами телефоном. Цей процес організовує начальник гауптвахти. У відповідній книжці робиться запис, фіксується час, коли і на який номер телефонував засуджений. Їхні мобільні телефони зберігають у начальника гауптвахти. Особам з категорій «узяті під варту» та «заарештовані» мобільними телефонами користуватися заборонено.

– Що можна тримати у камері?

– Копії матеріалів слідства щодо своєї справи та ухвал суду, книжки, зошити, ручки. Жодних гаджетів. Узятим під варту дозволено телевізор, якщо їм хтось привезе. Гауптвахта телевізорами не забезпечує. Можемо дати книгу з нашої мінібібліотеки. До речі, як бачите, наш бібліотечний фонд бажає кращого, і якщо є змога його поповнити, будемо раді.

«Бібліотечний фонд» гауптвахти, який зібрали власними зусиллями

– За вашими спостереженнями, перебування тут перевиховує?

– На жаль, не завжди. Рецидиви і тут трапляються. Особливо за «популярними» статтями (Вживання спиртних напоїв та самовільне залишення військової частини. – Авт.). Тільки-но людину відправили до військової частини, а за місяць його вже привозять. Знову «вживання» або «побіг».

Із 20 гауптвахт жінок-військовослужбовців можуть тримати тільки в київській

…Я покидав гауптвахту зі змішаним почуттям. Здається, що сама будівля створює психологічний тиск на відвідувачів. Це й зрозуміло, все ж таки не санаторій. Та й контингент, який тут перебуває, зовсім не янголи. А тому з великим здивуванням дізнався, що деякі військовослужбовці використовують перебування на гауптвахті як привід звільнитися з лав Збройних Сил. Вони навмисно йдуть на правопорушення, які караються арештом, щоб розірвати контракт «через систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем». Чи не занадто складний шлях для того, щоб розірвати контракт?

І наостанок про ще одну особливість київської гауптвахти. Загалом в Україні близько 20 гауптвахт, підпорядкованих органам ВСП і розміщених за територіальним принципом. Проте, військовослужбовців-жінок за вироком суду можуть тримати лише в Києві. Для цього тут створюють усі умови для їх належного утримування. Як то кажуть, закон один для всіх, як і військова дисципліна. Гауптвахта – звісно, не тюрма, проте краще туди не потрапляти.

У курсантські роки, порушуючи всі інструкції, вдалося зробити кілька фото. Та сама камера 28 років потому

 

26

Кореспондент АрміяInform
Стежте за нами в Instagram
Випробувано на собі, Новини