На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
Матеріально-технічне забезпечення військ – запорука і основа успіху під час ведення бойових дій. У будь-якій війні, на будь-якому з театрів, розвиток подій після перших ударів залежить від того, наскільки ефективно працює військова логістика.
Як правило, в пресу і поле зору широкої громадськості потрапляє два аспекти життя військ – навчання й перекидання їх на ротаційній основі. Але жодне нарощування угруповань чи розгортання військ неможливо без належного логістичного забезпечення й розвитку об’єктів інфраструктури. Вони, якщо і потрапляють в поле зору журналістів, то ненадовго. Однак військові аналітики саме їм приділяють найбільшу увагу. І недаремно. Саме робота над створенням логістичної інфраструктури показує роль і місце країни в планах військових союзів, зокрема НАТО, і те, яку роль відіграватиме країна в перебігу будь-якого конфлікту.
Альянсу слід терміново модернізувати системи постачання і розгортання військ
Нині, після анексії Криму й початку війни між Україною і РФ, НАТО вперше після закінчення холодної війни опинився перед необхідністю термінової модернізації всієї системи постачання і розгортання військ на європейському театрі воєнних дій.
Складність ситуації з точки зору логістики зумовлена кількома причинами. Для військових операцій, що проводить Альянс на Близькому Сході, розроблена і успішно застосовувалася логістика з наголосом на морські та автомобільні компоненти. Крім того, Ірак, Афганістан, Сирія, Ліван, попри наявну або приховану підтримку з боку Ірану і РФ, не могли справити істотної протидії силам НАТО.
Крім того, військам союзників по блоку доводилося мати справу переважно з напівпартизанськими формуваннями, оснащеними здебільшого легким озброєнням, що, по суті, зводить операції до антитерористичних, фактично – поліцейських. Іншими словами, мова йде про війну нового типу – так звану «неконвенційну», без чітко визначеної лінії фронту, без чіткої ідентифікації протилежної сторони, без чітко видимої державної компоненти.
До речі, з подібними методами ведення неконвенційної війни зіткнулися ЗСУ під час літньої кампанії 2014 року, коли доводилося вчитися, як то кажуть, «на ходу».
«Який сенс в армії, яка не може моментально підняти в повітря літаки, задіяти кораблі, стягнути військових?»
У разі виникнення конфлікту в Європі, НАТО доведеться зіткнутися безпосередньо із ЗС РФ, що передбачає більш традиційні види бойових дій. Тому вдосконалення військової логістики є нагальною проблемою. Колишній (у 2013 ‒ 2016 роках) головнокомандувач збройними силами НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав заявив буквально наступне:
«Ми виконали велику роботу. Я розмовляв із декількома генералами, які сказали мені, що ще недавно на реакцію нам було потрібно 30-40 днів. Нині ми скоротили цей термін до п’яти днів. Зменшувати темп не можна, потрібно продовжувати вкладати гроші й навчати кадри. Адже який сенс в армії, яка не може моментально підняти в повітря літаки, задіяти кораблі, стягнути військових? Потрібно інвестувати в майбутнє, в рішення, які дозволяють розмістити війська в відповідних точках, передбачити, що може трапитися через 10-15 років. Якщо ми поглянемо на Росію, то побачимо, що там є система автомобільних і залізних доріг, яка дозволяє швидко перекидати і концентрувати сили. Однак я не думаю, що вони перевершують НАТО по оперативній сумісності, рівню підготовки, потенціалу. Слід віддати їм належне в одному: вони вчаться на власних помилках, наприклад, тих, що були здійснені десять років тому в Грузії».
Нагадаємо, що в РФ триває низка комплексних заходів з реорганізації ЗС. Про це говорив і генерал Кертіс Скапаротті, який з 2016 по 2019 рр. командував військовим контингентом НАТО в Європі. Він заявив про необхідність збільшення чисельності військ Альянсу в ЄС «для стримування Росії» в світлі модернізації її збройних сил. Тоді ж генерал, який мав досвід війни в Афганістані, Іраку і Сомалі, запропонував перенести акцент із антитерористичної діяльності та наростити присутність на східному фланзі. Скапаротті запропонував збільшити угруповання на морі, суходолі й у повітрі, і зокрема, активніше застосовувати дальні БПЛА і літаки-розвідники, щоб розуміти, «як оперує Росія» у певних районах.
Велика логістична база створюється в Польщі
У світлі цих подій Польща готова заплатити від 1,5 до 2 млрд доларів за розміщення великої бази НАТО на своїй території. Міноборони Польщі направило до Конгресу США і аналітичних центрів пропозицію про постійну присутність військ Альянсу. Це прохання схвалено і Польща поволі стає одним із форпостів Західного світу на європейському театрі.
Розміщення нових великих сил НАТО в Польщі почалося з січня 2017-го. Тоді під час операції Atlantic Resolve до країни прибули близько чотирьох тисяч військовиків Альянсу і важка техніка. Це розгортання американських сил в Європі стало наймасштабнішим після закінчення холодної війни.
Зокрема, батальйон НАТО нині дислокований на північному сході Польщі – в м. Ожиш, що в 60 кілометрах від кордону з Калінінградською областю РФ.
У 2017-му на площах і аеродромі 33-ї бази транспортної авіації ВПС Польщі в селі Повідз у Великопольському воєводстві почали створювати велику логістичну базу НАТО. Якщо до війни ця база польських ВПС час від часу приймала американські транспортники С-130, то тепер її перетворюють на найважливіший елемент всієї військової інфраструктури Організації в Європі.
Генсек НАТО Йенс Столтенберг зазначив: на її будівництво виділять 260 млн доларів. Там зберігатимуть бронемашини, боєприпаси і зброю американської бригади. База стане найбільшим логістичним хабом сил Альянсу, що забезпечує дії Північноатлантичного блоку в країнах Балтії і на півночі Європи, а також у Болгарії і Румунії.
«Ця інвестиція в інфраструктуру центральної Польщі є частиною великих зусиль, які зміцнюють військову мобільність. Завдяки попередньому розміщенню обладнання ми збільшимо готовність військ до дій. Йдеться і про здатність швидко перевозити людей, а не тільки важку техніку», ‒ сказав Столтенберг.
У найближчі п’ять-десять років Америка планує розмістити на базі від п’яти до десяти тисяч військових. До речі, підряд на будівництво отримала приватна компанія KBR, яка у 1999-му відбудувала другу за величиною в Європі американську базу – Camp Bondsteel у Косові.
Місце авіації в логістичному ланцюжку визначає протидія сил ППО
У листопаді 2017-го на зустрічі міністрів оборони членів НАТО в Брюсселі піднято питання створення логістичного командування в Європі.
Справа в тому, що з транспортуванням техніки і живої сили країн НАТО Європою є певні проблеми. У розпорядженні Альянсу немає достатньої кількості залізничних колій, що пов’язують Німеччину і Польщу, і бракує необхідного рухомого складу – у разі початку бойових дій не вистачатиме вагонів. Крім того, багато європейських мостів не витримують вагу танків НАТО з трейлером – таких, як «Абрамс М1», «Челленджер» і «Леопард-2», бойова маса яких 50-60 тонн.
Таким чином швидке перекидання військ із заходу на схід через неготовність доріг, мостів, залізничних колій, не кажучи про суто бюрократичні перепони, є проблематичним. Вибудовування наземної інфраструктури займе тривалий час, тому наразі, з точки зору американських військових, розумною виглядає концентрація на повітряній доставці вантажів і живої сили.
Авіакомпонента логістики збройних сил США відпрацьована давно. Її початком можна вважати постачання блокованого Західного Берліна в перші роки холодної війни. Із червня 1948-го по травень 1949 року перевезено близько 2,34 млн тонн вантажів (з яких 1,78 млн тонн силами США). З тих пір авіація займає чільне місце в логістичному ланцюжку в перекиданні сил на Близький Схід і в Африку. Правда слід врахувати, що всі ці операції виконували без протидії сил ППО, що в сучасних умовах є малоймовірним.
Альянс розпочинає відпрацювання нових логістичних технологій
Виходячи з реалій сучасної війни, НАТО почало відпрацювання нових логістичних технологій. Так, під час перекидання частин американської бронетанкової бригади з США в Європу для чергової ротації на 9 місяців, танки й інша техніка масово (2 500 одиниць в цілому) прибували до бельгійського порту Антверпен, чого не було десятки років у такому масштабі.
Звідти вони розосереджувалися по Німеччині, Східній Європі й країнах Балтії. При цьому відпрацьовувалося перевезення техніки по автодорогах, залізницею, на річкових баржах. Транспортуванню річками приділяється особлива увага. Техніку з США могли доставити спочатку в польський Гданськ, але вирішили відпрацювати новий-старий маршрут через Антверпен.
…Центр нового логістичного командування НАТО в Європі розташують в Ульмі на півдні Німеччини. Зі свого боку в американському Норфолку створюють логістичне командування з перекидання американських військ через Атлантику до Європи.
Далі буде…
