Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Про це 10 січня у Львіському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут викладачам і вихованцям розповів колишній ліцеїст-крутянин, випускник 1995 року, військовий журналіст капітан 1 рангу Леонід Матюхін.
У стіни альма-матер він завітав на запрошення командування ліцею та в рамках презентації книги «А мама зрозуміє…», яку написав у співавторстві зі ще двома військовослужбовцями ЗСУ, що на момент анексії російськими «зеленими чоловічками» АР Крим, проходили службу на півострові у складі 36-ї бригади берегової оборони ВМС.
Фактично, книга – це збірка автобіографічних оповідань-нотаток, де кожен зі співавторів день за днем описує важливі події, свідками яких вони були і які локально відбувалися не лише навколо їхніх військових частин, а й загалом на півострові та в Україні. Якщо коротко описати зміст книги, то вона демонструє умовний фінал багаторічного «карнавалу» в Криму, коли всі учасники нарешті скидають маски, показуючи справжню сутність: друзі виявляються ворогами, вороги іноді виявляють більше розуміння, ніж рідні й близькі. Щоденникові нотатки тісно переплітаються з авторськими коментарями, думками й переживаннями від початку анексії і аж до моменту виходу українських військових на материк. Слід зазначити, що Леонід Матюхін та його співавтори Юрій Головашенко й Ігор Підопригора після виходу на велику землю продовжили боротьбу з агресором у складі ЗС України під час АТО.
– Мене часто запитують щодо назви книги. Чому саме «А мама зрозуміє…»? – розповідає аудиторії Леонід Матюхін. – Насправді, народженню назви книги передує реальний випадок, що стався у Перевальному на базі 36-ї бригади. Коли «зелені чоловічки» вже стояли навколо паркану, особовий склад анкетували стосовно їхньої реакції щодо подальшого розвитку подій. Було, здається, лише три запитання: перше – звільняюсь із лав Збройних Сил, друге – залишаюсь вірним Військовій Присязі, третє – буду вірним народу Криму. І один із місцевих контрактників, не розмірковуючи, ставить галочку в графі «залишаюсь вірним Військовій Присязі». На що інші «аборигени», які вагалися, чи переходити на ворожий бік, йому натякали: ти, мовляв, звідси. Що батьки скажуть, якщо поїдеш?! Він їм тоді відповів одне: а мама зрозуміє!
Відповідаючи на запитання аудиторії, Леонід Матюхін зазначив, що один із найважливіших уроків, засвоєних ним під час навчання у військовому ліцеї, є непохитність і стійкість офіцерського слова.
– Я наводив довідки, спілкувався з однокурсниками. Серед тих, хто служив у Криму і випустився зі львівського військового ліцею, жоден не порушив Присяги. Тому, готуючи хлопців до майбутнього життя і служби, слід не лише якнайкраще викладати предмети навчання, а й давати їм стійкі моральні установки, які дозволять із честю виконувати обов’язок там, де випаде доля служити Україні, – зазначив він.
Кілька примірників книги із дарчим написом автор залишив для бібліотеки ліцею.
– Насправді, це гордість – приймати у наших стінах випускника, який пам’ятає і цінує проведені тут роки. І такі наші вихованці є додатковим мотиватором для нинішніх військових ліцеїстів, – говорить начальник військового ліцею полковник Юрій Гусар.
Фото – Володимир Скоростецький
