Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Знайомтесь, отець Іван Нагачевський – капітан, штатний військовий капелан одного з підрозділів 38-ї бригади збройних сил Канади, а наразі капелан тренувальної місії цієї країни в Україні, відомої як операція «ЮНІФАЄР». Його рід має глибоке українське коріння. Прадід Івана Нагачевського – виходець із Золочівського району Львівської області – покинув Україну ще перед Першою світовою війною в 1913 році. Бабця за татовою лінією вже народилася в Канаді. А батьки Остап і Стефанія – українці за двома лініями. Отець Іван добре говорить українською і пишається, що він має саме таке коріння.
«Я дуже щасливий, що батьки передали мову предків»
Це майже перше, що я почув від отця, коли ми почали спілкуватися.
– Я народився в 1962 році в Саскатуні – це найбільше місто провінції Саскачеван. У моїх батьків було шестеро хлопців. Я родився четвертим, – розповідає отець Іван Нагачевський.
Українці почали селитися в Саскатуні наприкінці XIX століття. Місто стало осереддям єпархій Української греко-католицької і Української греко-православної церков. Тут розвивалось чимало українських установ, серед яких католицький Інститут імені митрополита Андрея Шептицького і православний Інститут імені Петра Могили, два музеї. Саскатун відомий і тим, що 1926 року під час Всеканадського українського з’їзду тут постав Союз Українок Канади. А 24 червня 2011 року, з нагоди 120-ї річниці появи перших українських переселенців у Канаді, був запущений історичний потяг так званих українських піонерів, що пройшов за маршрутом Галіфакс — Монреаль — Оттава — Торонто — Вінніпег — Саскатун — Едмонтон. Такий коротенький історичний екскурс для того, аби зрозуміти, наскільки це місто близьке українцям Канади і світовому українству загалом.
…З того часу, як отець Іван Нагачевський став священником, вже минуло двадцять п’ять років. Закінчивши в Оттаві духовну семінарію, чоловік повністю присвятив себе служінню Богу в греко-католицькій церкві. Водночас він вже п’ять років є військовим капеланом у збройних силах Канади.
– Як я став військовим капеланом – це цікава історія. У мене четверо дітей. І третя дитина – другий син – був капітаном команди з американського футболу. До нас часто приходили його друзі – спортсмени, з якими я мав довгі та цікаві розмови. А коли син пішов служити до війська, то одного разу він підійшов до мене і сказав: «Знаєш, батьку, у нашій армії бракує капеланів. І коли ти можеш вільно спілкуватися з моїми товаришами футболістами, то впевнений ти зможеш говорити і з військовими!» Отак, приятельська бесіда із сином і спонукала мене спочатку задуматися над цим, а зрештою і стати військовим капеланом, – каже отець Іван Нагачевський.
Капеланів не вчать стріляти, але вчать розряджати будь-яку зброю
Для того, щоби стати військовим капеланом в канадській армії, одного бажання замало. Як зазначає співрозмовник, треба мати як певні обов’язкові документи, так і відповідне здоров’я.
– Що стосується відповідних паперів, то мусиш мати дозвіл владики і диплом богословської студії (університету). Причому термін навчання повинен бути не менше семи років. Крім того, обов’язково має бути два роки практики при церкві, тобто служби священником. Звичайно, що ти повинен вміти спілкуватися з людьми і бути свого роду психологом. А ще, звичайно, бути здоровим. Я складав іспит з фізичної підготовки, який включав біг, підтягування, відтискання. Звісно, що він був не такий строгий, як для солдатів, але тим не менш він був, – розповів військовий капелан. – Що стосується ще військової справи, то нас не вчать стріляти, але вчать розряджати будь-яку зброю, щоб вона не завдала біди.
Як уже було сказано, отець Іван священнослужитель греко-католицької церкви. У канадській армії віруючі військові розбиті на три основні групи віросповідання: протестанти (куди входить ще до двадцяти різних напрямків), католики (римо-католики, греко-католики) та додаткові (православні, мусульмани, євреї інші). Як із ними всіма дати раду?
– У мене три основні завдання. Перше – служити своєму віросповіданню. Я є греко-католицький священник і відправляю у своїй церкві. Друге – я маю помогти іншим віруючим, щоб вони мали доступ до своєї релігії. Відповідно, знайти їм капелана тієї релігії, яку вони сповідують та знайти їхню церкву. Одне слово, зробити все, щоб вони мали можливість задовольнити свої духовні потреби. Якщо ви, скажімо, є протестант, то я маю помогти вам бути найкращим протестантом. І третє – дбати про всіх. Усіх, що мають різні клопоти, різні проблеми як у війську, так і вдома, – говорить священник.
Для цього він проводить насамперед індивідуальні бесіди з військовими свого підрозділу. Отець Іван Нагачевський – резервіст, тому його графік як військового капелана регламентований щовівторковими заняттями і навчанням із особовим складом у частині. І раз на місяць – обов’язковим виїздом на полігон. Це такий собі триденний (з п’ятниці по неділю) службовий «вікенд».
– Виходить, що я працюю в армії сім днів на місяць, решту часу я працюю в канцелярії свого владики, – додає військовий капелан. – Тим не менш і за цей час я повинен побачити зміни в поведінці чи настрої того чи іншого військового і допитатися про його проблеми, і за потреби допомогти їх вирішити.
Конфіденційність розмови священника з військовим втрачається лише тоді, коли останній планує когось вбити або скоїти самогубство
Чи повинен священник доповідати своєму командуванню про певні проблеми, які з’ясував під час бесіди з військовослужбовцем? За словами отця, він не має нікому нічого говорити, і повинен зберігати конфіденційність розмови, навіть коли дізнався, що той, хто до нього прийшов, вживає наркотики.
– Єдиний момент, коли я можу звернутися до командування, поліції, чи медиків, коли дізнаюсь, що військовослужбовець хоче скоїти самогубство або когось вбити. Тоді я повинен врятувати його життя, або життя тих людей, проти яких планується такий злочин! – розповів капелан. – Всі решта розмов – повністю приватні.
Як вже було сказано, сьогодні отець Іван Нагачевський – капелан тренувальної місії Канади в Україні, відомої як операція «ЮНІФАЄР». Місія налічує близько 200 військовослужбовців збройних сил Канади, які перебувають в численних населених пунктах нашої країни, де надають допомогу підготовці українських військових.
– Моє завдання: за пів року побувати мінімум тричі в кожному місці, де є хоча б один канадський військовий і поспілкуватися з ними. Я маю зробити так, щоб наш військовий добре себе почував, перебував у найкращому психоемоційному стані! Адже хто добре себе почуває, той і добре працює та служить, і від такого військового найбільша користь, – констатує просту істину і свою місію в армії отець Іван Нагачевський.
…А ще дає слушну пораду всім: «Ти просто молися, все решту за тебе зробить Бог!»
