А відтак — і наближення українського військового взуття до стандартів НАТО. АрміяInform запитала в Центрального управління розвитку матеріального забезпечення Міноборони України…
Олімпійські Ігри – без перебільшення, одна з найважливіших подій у спортивному світі. Саме заради них ще з давніх часів призупиняли війни, відкладали важливі справи, а вся увага людей була прикута до спортивних змагань.
Уже цього літа відбудуться найголовніші змагання у світі спорту за останнє чотириріччя – Олімпійські ігри ХХХІІ. Тому 2020 рік для України є надважливим щодо реформування та розвитку спортивної галузі.
Заступник міністра культури, молоді та спорту України Володимир Шумілін на своїй сторінці в соцмережі розповів про три основні проєкти, які має реалізувати Україна найближчим часом.
«По-перше, 2020-й рік – олімпійський. Саме тому забезпечення підготовки національних олімпійської та паралімпійської збірних команд до виступу в Токіо є першочерговим завданням Міністерства культури, молоді та спорту. Ми ведемо роботу в трьох напрямках: спортивному (спільно з федераціями), організаційному (разом із НОК, КМУ, ВРУ) та фінансовому (КМУ і Мінфін). І, якщо за першими двома напрямками все йде згідно з планами, то передноворічний збій у фінансуванні спортивних програм нагадав нам про необхідність мати запасний варіант роботи в кризових режимах. Проте, маємо надію, що це не знадобиться», – повідомив Шумілін.
Друге, на що він звернув увагу, – важливість проведення експерименту щодо передачі функцій управління видами спорту:
«По-друге, експеримент щодо передачі функцій управління видами спорту від держави федераціям. Незважаючи на критику та певні недоліки, це – безальтернативний шлях реорганізації спорту як галузі. Вкрай необхідно бути послідовним: адже федерації – один із базових елементів системи управління. П’ять років експерименту – це п’ять років досвіду… З недоліками, із зауваженнями Рахункової палати, проте це – досвід, без якого складно планувати подальші кроки.
Основна мета експерименту – не тільки отримати вміння працювати з бюджетними грошима, а й необхідність, що давно назрівала, забрати у держави невластиві їй функції саме через створення самодостатніх та фінансово стійких громадських спортивних організацій. У них держава хоч і замовник, але не єдиний. Спектр послуг, що надаються, має відповідає потребам суспільства та ринку. Саме тому експеримент необхідно не просто продовжувати, але й виводити на новий рівень: із прискіпливим підходом до законодавчої бази та із залученням до нього інших федерацій».
Ще одне, на чому акцентував заступник міністра, – реформування системи спорту країни та підготовчі процеси до Олімпійських ігор:
«По-третє, щодо реформування системи спорту. Попри важливість для всіх нас статусу Олімпійських ігор і чемпіонатів світу, всі вони є циклічними продуктами світової системи спорту. І, де-факто, у них беруть участь не лише спортсмени та тренери. Олімпійські ігри – це конкуренція організаційних та мотиваційних систем функціонування спорту цілих держав. І коли вже ми хочемо впливати на рейтинги світової спортивної конкуренції, нам необхідно вдосконалюватися не лише в тренувальних процесах».
