Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Проводячи розслідування причин і обставин, які призвели до авіакатастрофи українського «Боїнга» в іранському небі, фахівці генерують різні версії. Російські ЗМІ теж висунули і свої.
Що виявили «компетентні іранські військові»?
За основу цієї версії взяли нібито свідчення якихось «іранських військових», які повідомили, що український пасажирський літак збив… американський дрон. Саме так, бо за переконанням цих «іранських силовиків», американці помилково прийняли наш пасажирський «Боїнг» за урядовий літак, на якому керівництво Ірану вночі після обстрілу військових баз США, щоб не потрапити під удар у відповідь, спішно евакуйовувалось зі столиці в безпечні бункери. І ось американці щось наплутали і, застосовуючи БПЛА, збили ракетою пасажирський лайнер.
Російські медіа, посилаючись на інтернет-ресурс Live Report, повідомляють, що їхні «джерела» навіть виявили цей безпілотник: «Перед падением самолета недалеко был обнаружен средствами слежения БПЛА MQ-1 Predator, который сейчас состоит на вооружении только у США. Когда будут доказательства этой версии, она будет озвучена руководством страны».
Беручи до уваги і таку версію, спробуємо розглянути кілька «нестиковочок», які тут присутні. Перша з них – це чому керівництво Ірану евакуйовувалось після удару по базах США, а не до нього? Зрозуміло, що вони усвідомлювали – відповідь не забариться і «прилетить», але чекали на неї у столиці кілька годин і лише потім почали тікати? Дурня повна…
Куди «дивилась» іранська ППО?
Інше питання, чому іранські військові, які виявили американський дрон MQ-1 Predator («Хижак»), а він доволі немаленький, чому його не збили? І столичний аеропорт, який носить ім’я Імама Хомейні, і столицю Тегеран, прикривають найкращі сили ППО, які оснащені комплексами, що можуть ефективно боротись з БПЛА такого класу (є приклади під час конфліктів на Балканах наприкінці 1990-х). Відповідь проста: або безпілотника не було взагалі, або ППО в Ірані – слабка, застаріла й «беззуба» навіть перед таким противником, і тому керівництво країни на нього не покладається і тікає зі столиці.
Але на озброєнні іранської армії стоять РЛС російського, білоруського, китайського і вітчизняного виробництва, призначені для контролю повітряного простору й виявлення повітряних цілей. Це комплекси «Резонанс-НЕ», «Небо-СВУ», «Каста 2Е2», «Схід-Е», «Гамма-ДЕ», Nazir, Fath-14, сімейства Matla ul-Fajr і Kashef, Meraj-4 тощо. Щодо ракетних комплексів і систем, то Іран має російські ЗРС С-300ПМУ-2 і ЗРК «Тор-М1», нові іранські ЗРК Bavar-373, 15th Khordad, Talash, 3rd Khordad, Mersad-16. Саме ЗРК середньої дальності 3rd Khordad збив улітку 2018-го в районі Ормузської протоки американський БПЛА RQ-4A BAMS-D, який порушив повітряний простір Ірану. Тобто боротись з безпілотниками іранці вміють і мають чим.
Однак сучасних систем їм бракує, і тому у військах, як і раніше, лишається багато старих систем, таких як С-200ВЕ, HQ-2J, Hawk і їхньої модернізованої іранської копії Mersad. Більша частина ЗРК малої дальності – китайські FM-80 і їхні місцеві варіанти ‒ Ya Zahra-3 і Herz-9. Збереглося і кілька ЗРК Rapier.
Американські ударні «Хижаки»
Інша «нестиковочка» ‒ це чи могли американці застосувати тут подібний безпілотний ударний дрон. Щоб збити «Боїнг» на зльоті, треба застосувати певне озброєння. Літак мав швидкість понад 220 кілометрів на годину і набрав висоту майже дві з половиною тисячі метрів.
Щоб літак збити, і він майже камінцем пішов донизу, слід застосувати доволі потужну ракету. Ударна версія американського MQ-1 Predator, що має модифікацію «С» і назву Grey Eagle, може нести чотири ракети AGM-114 Hellfire класу «повітря-земля», яку застосовують по броньованій техніці, або вісім ЗРК АIM-92 Stinger. «Стінгери» ‒ саме те, що треба проти літаків, але щоб збити «Боїнг», по ньому слід запустити кілька тих ракет. Якби такий обстріл нашого «Боїнга» відбувся, іранські РЛС його б зразу зафіксували, але поки що про це нічого невідомо.
Інше питання – радіус дії БПЛА такого класу. Так, Predator RQ-1 – розвідувальний може діяти на відстані майже 750 кілометрів. Але ударний Predator МQ-1 значно важчий і відстань від оператора у нього менша майже на третину. Аеропорт Тегерана, де зазнав катастрофи «Боїнг», розташовано у самому центрі країни. Найближча точка до кордону з Іраком (звідки американці теоретично могли б запустити БПЛА) розташована на відстані понад 520 кілометрів. До Перської затоки ще далі – понад 730 кілометрів. Територія Ірану має дуже пересічений гірський рельєф, а сам аеропорт, як розповідають льотчики, доволі складний для пілотів (тим паче, для операторів БПЛА). Для безпілотників класу Predator МQ-1такі відстані понад граничні, і американці в таких випадках застосували б інше озброєння для виконання подібних завдань.
Наразі іранська сторона не хоче передавати представникам компанії – виробника «чорні скриньки» з бортовими самописцями, розшифровка яких дала б більше відповідей про причини катастрофи українського літака. І цей факт говорить про те, що сторони – Ірак, Україна і США – виробники, тут не довіряють одна одній. А Росія ситуацією намагається скористатися, щоб звинуватити Сполучені Штати не лише в розв’язанні конфлікту з Іраном, а й в усіх бідах і катастрофах, які трапляються на планеті. Роспропаганда намагається «протягнути» версію – «переплутали і збили цивільний літак», адже свого часу в липні 2014-го росіяни так і вчинили з іншим «Боїнгом», який мав рейс МН-17…
