Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Для військових критично важливо, щоб підприємства оборонпрому вчасно постачали у війська якісну продукцію. Для держави – щоб вони вчасно сплачували у бюджет кошти. Для самих підприємств – постійні замовлення і вихід із продукцією на зовнішні ринки. Звісно, що витримувати цей баланс вітчизняній оборонці нелегко. Не йдеться про такі контракти та об’єми випуску продукції, як у міжнародних компаній типу General Dynamics Land Systems чи Krauss-Maffei Wegmann, що виготовляють танки Abrams та Leopard. Але у своєму сегменті внутрішнього і зовнішнього ринків українські підприємства, задіяні у випуску бронетехніки, загалом стабільно працюють як для зміцнення обороноздатності країни, так й для здобуття нових можливостей на світовому ринку озброєнь.
Про те, як завершили рік львівські танкоремонтники, кореспондент АрміяІnform дізнавався безпосередньо на підприємстві.
Гарантії завантаження роботою – стовідсоткові!
Йдеться про те, що наступного 2020 року Держпідприємство «Львівський бронетанковий завод», яке входить до концерну «Укроборонпром», матиме повне завантаження замовленнями, як від держави, так і комерційних замовників. Для комерційного виробництва це надзвичайно важливо, бо це зарплати для 800 робітників, що тут працюють, це можливість продовжити оновлення верстатного парку, інвестиції в розробницьку і конструкторську роботу. Зрештою, це наповнення держбюджету. До слова, цього року підприємство сплатило в державну казну понад 90 мільйонів гривень.
Зі слів виконувача обов’язків директора заводу Богдана Шандри, в 2019 році ДП «ЛБТЗ» не лише виконав контракти з державного оборонного замовлення, а й успішно розрахувався за контрактом з іноземним замовником однієї з країн Східної Азії.
Наразі завод повністю реалізував три контракти. Два з них – це державне замовлення МО України з капітального ремонту танків Т-72. Ще один контракт – ремонт бронетехніки для нашого війська в місцях її постійної дислокації. Крім цього, понад десять одиниць броньованих ремонтно-евакуаційних машин, розроблених і виготовлених тут, відправились замовнику у Східну Азію, – говорить ТВО директора підприємства.
Богдан Шандра наголошує: цього року в рамках виконання угод підприємство також відремонтувало 15 танків Т-64, 10 гусеничних пожежних машин ГПМ-72.
У 2020 році танкоремонтники продовжать виконання угод, що існують із Міноборони: будуть закінчуватимуть випуск гусеничних пожежних машин, ремонт танків Т-64. До того ж на завершальній стадії підписання додаткової угоди про ремонт тих же Т-64. Адже львів’яни налагодили капремонт і модернізацію танків цього типу зразка 2017-го, розширивши його бойові можливості за рахунок модернізації оптики на місці механіка водія, командира машини та прицілу танкової гармати. З наступного року планується освоєння ремонту БРЕМ-2 на базі шасі БМП, БРЕМ «Зубр», капремонт і модернізацію танка Т-80 тощо. ТВО директора заводу стверджує, що у 2020-му ДП «ЛБТЗ» стовідсотково завантажать роботою на весь рік.
Броньовані «вогнегасники» – на експорт
Чим же приваблює іноземних замовників українське «оборонне» виробництво? І зокрема продукція Львівського бронетанкового заводу? На початку грудня цього року у Львові на танкоремонтному заводі вже гостювали потенційні замовники з країн Південної Азії.
Зі слів Богдана Шандри, формула зацікавленості іноземних покупців має кілька складових. Насамперед давня позитивна репутація підприємства. Це той варіант, коли імідж працює на утримання старих клієнтів й приваблення нових.
– За 75 років існування завод постачав продукцію в багато країн. Це і держави Африки, Азії. Були поставки до США, Великої Британії. Крім того, що роботу завжди виконували якісно, завод відповідно до підписаних контрактів та угод надавав ще й післягарантійне обслуговування машин, технічну підтримку контрактів тощо, – говорить він.
Завод регулярно бере участь у міжнародних спеціалізованих виставках. Це дає змогу утримувати клієнтів з-за кордону й розширювати їхнє коло.
Якщо говорити про найближчі зовнішні контракти, то підвищений інтерес замовників із країн Азії викликають машини для гасіння пожеж. Адже проблематика безпеки баз зберігання і військових арсеналів актуальна не лише в Україні. Розроблену у Львові та ЛБТЗ гусеничну пожежну машину ГПМ-72 успішно випробувано. Вона показала значно вищі експлуатаційні показники порівняно з аналогічними зразками з-за кордону. До слова, КБ збільшило «робочий об’єм» машини понад удвічі. Замість 9 тонн води, ГПМ цієї моделі може за раз нести аж 20 тонн! Та дві тонни піноутворювача на додачу. Відтак дві такі машини отримав середньоазійський замовник. А на базі шасі танка Т-55 львівські танкоремонтники виготовляли БРЕМ для Малайзії.
Цінова політика для клієнтів зовнішнього ринку тут приваблива. Комерційна таємниця не дозволяє озвучувати цифри контрактів. Утім, навіть з додатковою комплектацією вузлами, агрегатами і електронікою, що не виробляють українські підприємства, кінцева продукція значно дешевша, ніж у конкурентів з-за кордону. І це, зрештою, не впливає на стабільно високий рівень експлуатаційних показників бронетехніки з ДП «ЛБТЗ».
Львівські танки не – Made in Russia
Т-72, що розробляли і випускали на території країни-агресора, нині ремонтують й модернізують у Львові. Фахівці ДП «ЛБТЗ» виконують діагностику, ремонт, техобслуговування, переобладнання та модернізацію цих машин. Водночас намагаються це робити, щоб не залежати від складових і агрегатів виробництва РФ. Усі чудово розуміють, що закупівля бодай одного Made in Russia гвинтика – зло.
Начальник виробництва ДП «ЛБТЗ» Василь Михайлович зазначив: у виробничому, ремонтному й модернізаційному циклах підприємство спирається на вітчизняних виробників і постачальників.
– Є багато фірм та підприємств, які хочуть і мають змогу робити вузли й агрегати для продукції ЛБТЗ замість російських. Робота з такими постачальниками ведеться на постійній основі. Проводимо тестування різних зразків, – каже він.
Таких фірм зараз понад 10. Здебільшого зосереджені вони у Києві й Харкові. Однак задіяна в процесі й Львівщина. Зокрема у Золочеві замінюють і модернізують оптику. А фірма «Спаринг Віст» виробляє танкові паливоміри, які раніше постачали з РФ.
Зі слів очільника виробництва заводу, щоб не постачати ресурси з Росії, частину складових і комплектуючих до бронетехніки отримують зі складів та баз зберігання МО України, які за замовленням постачають на завод як давальницьку сировину. Армійські запаси ще досить великі. Але це стосується циклу робіт із танками моделі Т-72. Основний бойовий танк ЗСУ Т-64 – це повністю «домашня» машина, яку випускає Харків. Тож із цією моделлю проблем немає. Загалом на капремонт однієї машини потрібно півтора місяці. За цей час машину розбирають, складають дефектаційну відомість, отримують складові тощо.
Двигуни на підприємство прибувають із машинами. І якщо говорити про російський двигун до російського ж Т-72, то львів’яни, щоб вирватись із залежності від таких поставок, налагодили цикл капремонту танкового двигуна до цього типу машин за рахунок ресурсів, не пов’язаних з ВПК РФ. У планах на 2020-й – освоїти і капремонт рідного двигуна Т-64 – 700-сильного 5ТДФА. Зі слів Василя Михайловича, верстатний парк заводу осучаснюється. У виробничому циклі використовують верстати з ЧПУ. Втім у цехах ще можна зустріти німецьке обладнання, виготовлене у ХХ сторіччі. Вже вивчають ціни на ринку, щоб у 2020-му закупити обладнання для дільниці гальванічних робіт, нові кран-балки та низку спецобладнання для цехів. Але це знову ж таки залежатиме від держзамовлення, яке формує загальний «заробіток» заводу.
50 танків відремонтували на фронті
До слова, працювати на підприємстві досить вигідно. Середня зарплатня становить 16-18 тисяч гривень, залежно від кваліфікації. Окремі фахівці отримують й понад 20 тисяч. Насамперед цінується вміння працювати із технічною документацією, «читати» креслення і працювати на верстатах із ЧПУ. Соцпакет передбачає медстрахування, п’ятиденний робочий тиждень. Є навіть свій гуртожиток, якщо працівник немісцевий. До слова, на підприємстві кількадесят робітників є учасниками АТО/ООС. І не лише танкісти, а й чоловіки, які служили в артилерії, розвідці, піхоті.
Варто зазначити, що з 2015 року виїзні ремонтні бригади ДП «ЛБТЗ» регулярно працюють у смузі відповідальності наших військ на Донбасі та Луганщині, відновлюючи бронетехніку в бойових частинах. У середньому бригади виїжджають 3-4 рази на рік. Термін відрядження – кілька тижнів.
Старший виробничий майстер цеху №2 Анатолій Смочук, який неодноразово брав участь у виїздах в район бойових дій розповідає, що працювати доводилось здебільшого на ремонті й обслуговуванні Т-64. Крім безпосередніх ремонтних робіт, навчали ще й механіків-водіїв тонкощам експлуатації бронетехніки, щоби вона якомога довше не виходила з ладу.
Лише цього року чоловік чотири рази працював у виїзних бригадах на майданчиках відведення важкого озброєння в районі ООС. Підготовка до таких відряджень не спонтанна. Завод отримує сповіщення, де зазначається, що саме і де потрібно ремонтувати, відповідно до цього отримують запчастини, інструмент, формується робоча бригада. Завод надає вантажний транспорт, якщо потрібно везти об’ємні агрегати.
У такий спосіб ДП «ЛБТЗ» виконав контракт із державного оборонного замовлення і відремонтував близько 50 одиниць танків.
Попри те, що за лічені дні вся країна святкуватиме Новий рік, у цехах заводу ще працюють. Умови контрактів досить жорсткі й терміни виконання вказані чітко. Вийти за їхні межі – вдарити по репутації підприємства, що не припустимо в умовах суворої внутрішньої конкуренції за нові контракти. ДП «ЛБТЗ» на понад 90% залежить від наявності та обсягу ДОЗ. Щоби завод наступного року працював на всі сто відсотків, завершують цей рік львівські танкоремонтники під гуркіт працюючих верстатів.
