«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
До Інформагентства АрміяInform завітав переможець поетичного конкурсу «Муза в пікселі» старшина Гліб До.
Гліб народився й виріс у Донецьку. З початком російської агресії сім`я виїхала до Києва, а хлопець у 17 років записався добровольцем до батальйону «Донбас». Ще за рік підписав контракт зі Збройними Силами і донині у складі підрозділу аеророзвідки боронить рідну землю.
– Писати вірші почав ще під час навчання у школі, – розповів кореспонденту АрміяInform Гліб До. Але то були рядки, які сьогодні я називаю «пустощами». А перші серйозні вірші народилися на фронті. Як правило, пишеться, коли надихають якісь події, радісні й трагічні. Дебютний мій поетичний твір на передовій – це відгук на смерть мого першого командира. Сама ідея була Дарії Зоріної, а я переробив їх до більш стандартної форми вірша, уклав у ритм та розмір.
Якось безпілотник, виконуючи розвідувальне завдання, завис над рідним Донецьком на висоті понад тисяча метрів. Очі Гліба вп’ялися в плазму, вишукуючи рідний дім, серце щемило. А після народився ще один вірш «Мамо, я літав над Донецьком».
Щастя лине у кожному слові:
— Здрастуй, мамо! — дзвоню перед сном, —
Пам’ятаєш моменти казкові,
Дім, ялинка та сніг за вікном?
І ширяючи в просторі десь там,
Сторінки незабутні гортав.
…Я сьогодні літав над Донецьком,
Я сьогодні над домом літав.
Мамо, так, ще ціла наша хата,
Хоч самотня й забута давно.
Я почав біля неї кружляти,
Зазираючи в кожне вікно.
Ніби зараз у кожну кімнату
Я заходжу й дивлюся на всіх —
Ось живий усміхається тато…
Ось дідусь — такий самий, живий.
Зверху бачу лиш очерти даху,
Але серце стискається вмить…
Та немає ні жалю, ні страху.
Тільки сильно у грудях болить.
Десь підспівує зброя стрілецька —
Час вертатись лелеці настав.
Я сьогодні літав над Донецьком.
Чуєш, мамо? Над домом літав.
А одного дня до аеророзвідників завітали з концертом волонтери з Дніпропетровщини. І була серед них дівчина Юля. Серце Гліба йокнуло – і з тих пір вони нерозлучні.
– Те, що мої вірші номіновані на премію поетичного конкурсу «Муза в пікселі», заслуга дружини, – усміхається хлопець. – Вона виступила моїм «промоутером», а в неї легка рука!
За рік у Гліба До закінчується контракт. Він ще не знає, чим точно займеться після служби. Але з поезією поривати не збирається.
АрміяInform бажає переможцю поетичного конкурсу натхнення та подальших творчих перемог.
