«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
Знайомтесь – це майбутні командири взводів
Цього року серед майже чотирьох із половиною сотень вступників до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного – 58 дівчат. Вперше у військову академію набрано дівчат, які по закінченню вишу стануть командирами механізованих взводів.
Спілкуюся с трьома милолицими, усміхненими і тендітними дівчатами у військовому однострої і ловлю себе на думці, що жіноча сукня їм личила б краще. Та у дівчат на цей рахунок своє бачення.
– Батько мій служить в механізованій бригаді і я так само вирішила присвятити себе армії, – говорить волинянка Софія Ліхотоп. – Мені подобається працювати з людьми, а навички командира, тонкощі армійської техніки я готова опанувати під час навчання.
– Мій вибір не був випадковим, адже до служби в армії я готувала себе з 9-го класу, – підтримує розмову Зоя Селезень з Чернігівської області. – А коли дізналася, що у львівській військовій академії оголошено набір дівчат навчатися на командирів, зрозуміла, що це для мене шанс. Батьки мій крок не схвалювали. Але я запитала, чи хочуть вони своїй доньці щастя? (посміхається). Вони лише руками розвели.
Провокую дівчат твердженням, що для них це серйозний виклик, адже на сьогодні в Збройних Силах немає жодної дівчини на посаді командира взводу, яка б могла поділитися службовим досвідом чи стати прикладом в опануванні професією.
– Все колись відбувається вперше, – парирує моє зауваження Тетяна Стужук з Миколаївщини. – Можливо, наш приклад вмотивує інших дівчат, які мають бажання навчатися військовій справі, але стримують себе, бояться. Є чимало прикладів в арміях Ізраїлю, Великої Британії, США, де жінки з успіхом виконують командирські службові обов’язки нарівні з чоловіками. Ми з дівчатами усвідомлюємо, що на нас чекають певні труднощі, але вони нас не лякають.
Чи будуть у командирів-жінок якісь особливі відмінності в методах управління, прийнятті рішень? Врешті-решт, у прекрасної статі, кажуть, є своя логіка…
– Ніяких особливостей не має і не може бути, – переконана Тетяна Стежук. – Насамперед, командир має свої обов’язки і права. Якщо буде якась корекція на стать, якщо до офіцера-жінки будуть якісь послаблення, то це вже не армія. Мене інколи навіть дратує, коли говорять про військову жінку в контексті страждань та жертв.
– Якщо ми покажемо свою слабкість, будемо вимагати для себе якихось «особливостей», то ми не зможемо стати справжніми командирами для своїх підлеглих, – підтримує подругу Софія Ліхотоп.
За словами дівчат, три місяці навчання в Академії не принесли жодного розчарування, навпаки, цей короткий час лише закріпив їхнє бажання отримати офіцерську професію.
– Мене вражає насичена навчальна програма і досвідчені викладачі, – ділиться враженнями Зоя Селезень. – А ще відчутна допомога командира роти, який подружив нас з розпорядком дня та статутами. До того ж у нас гарні побутові умови, ми живемо в окремій кімнаті у гуртожитку.
– Іноді, правда, хочеться приготувати якусь смачну домашню страву, – зізнається Тетяна Стежук. – Але це не тому, що нас погано годують, а тому що так склалося по природі. І бабусині та матусині рецепти нам не варто забувати.
Ось такі вони, першокурсниці Національної академії сухопутних військ першого набору на командирів механізованих взводів. Амбітні, цілеспрямовані з великою жагою до знань.
