Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Це вольова і щира жінка. Вона завжди рухається вперед і надихає своїм прикладом однодумців на добрі справи заради захисників України.
Нещодавно з чергової, вже 46-ї, поїздки в район проведення операції Об’єднаних сил повернувся мистецько-волонтерський колектив громадської організації «Творча сотня «Рух до перемоги». Оксана Радушинська, а саме вона створила й очолює організацію,—відома на Хмельниччині й за її межами громадська діячка, журналістка, письменниця і поетка, авторка видань для дорослих і дітей, кавалер ордену княгині Ольги ІІІ ступеня, лауреат низки премій.Ця жінка—єдина в Україні волонтерка-візочниця, щоз квітня 2014-го організовує мистецькі поїздки до військових частин, на полігони і на війну.
Оксана Петрівна спеціально для АрміїInform розповіла про підсумки діяльності митців-волонтерів і поділилася планами на майбутнє.
— Оксано Петрівно, як виникла ідея створити творчо-волонтерський колектив?
—Навесні 2014-го, коли всі небайдужі почали активно допомагати армії, я,маючи досвід створення концертних програм та роботи з аудиторією, зібрала однодумців.Ми організували концерт на військовому аеродромі. Сказати просто, що хвилювалися, нічого не сказати, бо не знали, як нас сприймуть військові. Але з першим акордом, з першою піснею, побачивши захоплені очі глядачів у формі, зрозуміли: робимо потрібну справу.
— Коли розпочали поїздки на Схід?
—Маючи вже досвід виступів на полігонах і у військових частинах, у лютому 2015 року вирушили в гості до хмельницьких спецпризначенців на Луганщину. Саме там уперше побачили блокпости і таку кількість людей зі зброєю. Враження таке, наче побували в іншому,паралельномусвіті. Ось Старобільськом пересувається військова техніка, по тротуарах ідуть цивільні.Тут і військові в повному екіпіруванні зі зброєю, а їм назустріч— дітки з портфелями вертаються зі школи. Там же під час концерту побачили і першого пораненого бійця. То дуже сильні емоційні враження для мене і колег. Були звісно і сльози! Якось не вкладалось у голові, що це відбувається з нами, з країною, що йде справжня страшна війна.
А справжній вибух емоцій викликаливідвідини у Дніпрі кладовища у травні 2015-го, детимчасово захоронені невідомі українськівоїни, полеглі за свою країну іза кожного з нас.
— Ось ви щойно повернулись із чергової поїздки на схід. Які враження про Збройні Сили саме тепер?
— За час творчої діяльності у нас склалися дуже тісні та дружні стосунки з бойовими бригадами. Відвідуючи бійців, бачимо, як змінюється армія, її забезпечення. Особливо це відчутно у зовнішньому вигляді захисників ів організації харчування. Це нас радує і надихає творитидалі,духовно підтримуючи бійців.Повертаючись щоразу зі сходу, сподіваємось: можливо, ця поїздка буде останньою, і війна закінчиться. Але такі реалії: війна триває, тому музика, пісній вірші потрібні нашим захисникам. От ми тільки повернулись, а вже готуємося до наступної подорожі. Хоча скажучесно:важкувато стало збиратись у дорогу. Це ж автобус потрібний, і заправити його, і хлопцям смаколики, крім творчості, не завадять.Але маємо добрих і щирих друзів і земляків, які допомагають з організацією поїздок.Серед них— підприємці, школярі та прості пенсіонери. Дякуємо їм!
—Пані Оксано, з яким багажем як творча особистість повертаєтесь із чергової поїздки на війну?
— Мене часто друзі та знайомі запитують, коли все побачене і пережите опишу в черговій книзі. Поки пишу вірші й накопичую матеріал для книги. Вона буде, проте вже після нашої перемоги!
Колектив «Творчої сотні «Рух до перемоги» — високопрофесійні артисти: працівники філармонії, школи мистецтв, студенти мистецьких вишів, творчі й яскраві особистості. А ще — військові, для яких музика тапісня —невід’ємні складові життя, як і армійська служба. Разом вони щоразу створюють не просто концерт, а своєрідну літературно-музичну виставу, торкаючись найпотаємніших струн у душах вдячних слухачів у одностроях.
Розмову вів Сергій Жмурко
