Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
Навколо зенітного ракетного дивізіону, який охороняє небо України на сході, лише поля й дерева, а найближчий магазин й інші блага цивілізації приблизно за 10 кілометрів. Типова ситуація для звичайного віддаленого гарнізону, яких у війську чимало. Але до цієї частини з центра Харкова можна дістатися громадським транспортом за півтори-дві години. Тамтешні армійці розквартирувалися там лише рік тому. Попри те, що їм довелося багато що робити з нуля, нині дивізіон – один із найкращих у Повітряних Силах ЗСУ.
Першими службовими кабінетами стали намети
Місцем для постійної дислокації стало покинуте іншими армійцями військове містечко. Із 2012-го там не лунали військові команди і не забито жодного цвяха, все – занедбане. За цей час природні стихії й шукачі пригод майже знищили основні споруди, що і так були старими. Поволі щезли елементи інфраструктури, обвалилися дахи, підвали перетворилися на болото, розсипалися віконні рами.
Саме таку страшну картину побачили вартові неба, які першими у грудні 2018 року прибули сюди. У дебютні місяці короткої біографії дивізіону службовими кабінетами для офіцерів слугували намети.
‒ Основу нового дивізіону становили люди з бойовим досвідом, ‒ говорить командир підрозділу майор Дмитро Ніколаєв. ‒ Вони не злякалися труднощів і перевелися з інших частин чи з’єднань. Цього ж літа до нас прийшло чимало випускників військових вишів і ми ще зміцніли.
Офіцер зауважив, що колектив досить молодий. Середній вік армійців – приблизно 25 років. Тому сил і енергії для покрашення умов служби, наведення ладу на території, у них не бракує.
Гумор і сміх панували скрізь, де стукав молоток чи «співала» пила
Варто сказати, що військові комунальники й тиловики робили все, аби допомогти вартовим неба. Для ремонту споруд і обладнання бойових позицій надавали все необхідне, залучали і цивільних будівельників.
‒ Усі ми патріоти й добре усвідомлювали важливість перебування нашого підрозділу саме тут, ‒ розповідає заступник командира дивізіону з морально-психологічного забезпечення майор Сергій Гладюк. – Тож закатали рукави, і працювали.
Він пригадав, що гумор і сміх панував скрізь, де стукав молоток чи співала пила. Нині, коли найскладніше позаду, самі дивуються, як їм вдалося швидко все зробити.
Цікаво, що віддаленість крамниць від частини сприяли тому, що половина особового складу кинули палити. Свіже ж повітря завжди йде тільки на користь.
Попереду – новосілля
Нині тривають фінальні акорди з переобладнання старої казарми й наближення її до кращих будівельних стандартів. Вартові неба вже частково заселилися до приміщення і високо оцінили турботу комунальників.
За словами командування військової частини, на весь проєкт капремонту пішло близько 7 мільйонів гривень. Цією роботою займалися Управління капітального будівництва Повітряних Сил і фахівці КЕВ міста Харків.
Нині основну будівлю підрозділу ззовні й усередині просто не впізнати.
За відносно короткий час там укріплено стіни, змонтовано новий дах, автономне опалення, незалежну систему водопостачання, нове енергопостачання, наближено до міжнародних стандартів умови розміщення і виконання службових завдань військовослужбовцями.
Незабаром там розмістять штаб підрозділу, затишну казарма для особового складу, навчальні класи, кімнату для чергової зміни, вбиральні й теплопункт.
‒ Із таким надійним тилом і служити стало легше, ‒ вважає командир відділення бойового управління сержант Сергій Сапожніков. ‒ У їдальні приємно пообідати, а після важкої служби можна прийняти гарячий душ і закинути однострій у пральну машинку.
За словами командування, ще залишаються деякі дрібні моменти в дообладнані будівлі та інших об’єктів військового містечка. Проте бойовий підрозділ повністю готовий діяти за призначенням, надійно тримати в руках ключі від українського неба.
