Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Вперше після передислокації із Севастополя до Одеси в Інституті Військово-Морських Сил Національного Університету «Одеська Морська Академія» разом із хлопцями в одному строю стоїть дівчина. І попри те, що шлях, який вона обрала, по-справжньому нелегкий, вона з посмішкою готова прийняти всі випробування.
Прагнення стати військовою у Клавдії Ріфель з’явилось ще в дитинстві. Для рідних таке бажання виявилось дивним, адже в родині військових не було. Серйозно не сприйняли, вважаючи, що ці дитячі мрії забудуться і згодом вона вибере звичайну дівочу професію. Яке ж було здивування, коли Клавдія втілила свою мрію у життя.
Після закінчення 9-го класу вона вступає до Миколаївського державного коледжу на спеціальність готельно-ресторанна справа. Здається, все добре і у навчанні, і у обраній професії. Але не цим дівчина прагнула займатись у подальшому.
– Як тільки мені виповнилось вісімнадцять років, я, не вагаючись, залишила коледж і пішла до військкомату, щоб призватись на військову службу за контрактом. Усе відбулось досить швидко. Подала документи, пройшла медичний огляд, – згадує Клавдія Ріфель. – Немов у кіно, перед очима проминали життєві епізоди – ось я вже в навчальному центрі «Десна», а ось проходжу перше військове випробування – курс молодого бійця. Пізніше – урочисте складання військової присяги. Жодного разу не пожалкувала про вибір.
Перша військова професія, яку опанувала Клавдія, – зв’язківець. Здавалось, все так, як хотілося. Але з часом з’явилася інша мета – стати офіцером і отримати військово-морський фах. Дівчина подає документи до Інституту ВМС і успішно складає іспити. Сьогодні вона навчається на факультеті Озброєння та військової техніки Інституту. Клавдія вкотре повторює, що зробила правильний вибір, вирушивши на зустріч своїй мрії.
