Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Дев’ятнадцять років тому, 16 вересня 2000 року, зник український відомий журналіст і засновник інтернет-видання «Українська правда» Георгій Гонгадзе. Сьогодні по всій Україні наші співвітчизники вшановують його пам’ять…
Георгій Гонгадзе народився 21 травня 1969 року у Тбілісі. Родинне коріння Георгія дивовижне: його батько грузин по батьковій лінії та француз і німець по материнській. Він був відомим режисером документального кіно, належав до середовища грузинських митців-дисидентів і борців за незалежність Грузії. Мати Георгія — львівська українка, донька першого на Галичині радіотехніка Теодора Корчака.
З кінця 1980-х років Георгій відвідував Україну як представник інформаційної служби Народного фронту Грузії. У 1987–1989-х служив в Афганістані. Через політичні переслідування рідних у Грузії Георгій Гонгадзе переїхав до Львова восени 1989-го. Навчався на факультеті іноземних мов Львівського університету імені Івана Франка. Створив грузинський культурний центр «Багратіоні». У 1993 році працював репортером в Абхазії та Осетії. Потім, взявши у руки зброю, пішов захищати свій народ від агресора. Дістав важкі поранення, а частина осколків залишилася в тілі назавжди. Весною 2000 року заснував інтернет-видання «Українська правда».
…Його обезголовлене тіло знайдене 2 листопада 2000 року в лісі поблизу Таращі, на Київщині. Журналіста впізнали рідні. Більшість проведених згодом експертиз підтвердили: знайдений труп — це тіло Гонгадзе. Слідство затягували. Багато матеріалів не розсекречено й досі. Георгія поховано 22 березня 2016-го у Києві, на подвір’ї церкви Миколи Набережного.
Після вбивства журналіста почалися масові акції з вимогою розслідування «справи Гонгадзе». Широкий суспільний резонанс через два роки перетворився у масштабний протестний рух. 23 серпня 2005 року Георгієві присвоєне звання «Героя України» (посмертно). У грудні 2008-го в Києві встановлено пам’ятник Георгію Гонгадзе, а також журналістам, які загинули під час виконання своїх службових обов’язків.
15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними співробітників Департаменту зовнішнього спостереження та кримінальної розвідки МВС України О. Поповича, В. Костенка і М. Протасова у вбивстві Г. Гонгадзе та засудив їх до позбавлення волі строком від 12 до 13 років.
21 липня 2009-го затримано колишнього начальника Головного управління кримінального розшуку МВС України О. Пукача та засуджено до довічного позбавлення волі.
Георгій Гонгадзе — воїн, грузин по крові, українець за паспортом і по духу. Якщо прийняти цю тезу, стає зрозумілим його життя і доля, яку через 14 років повторили Герої Небесної Сотні та воїни АТО/ООС в іншу історичну добу, врятувавши Незалежність України. Гонгадзе не дожив до цих подій, але його життя — яскравий приклад воїна-українця.
