Водночас частина із них потребують додаткових роз’яснень, адже не повністю розуміють усі складові механізму поновлення на службу. Про це в коментарі АрміяInform розповіли у відділі рекрутингу 18-ї Слов’янської…
5 вересня 2019 року у Міністерстві оборони України у Залі пам’яті відбувся щоденний церемоніал вшанування військовослужбовців, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.
Цього дня Дзвін Пам’яті пролунав п’ятдесят разів. Серед полеглих – 45 військовослужбовців Збройних Сил України.
Про те, якими залишилися у пам’яті рідних бійці, журналістові АрміяInform, розповіли родичі полеглих Героїв.
«Мій Дмитро був справжнім офіцером»
«Військова служба для мого чоловіка була його покликанням. Він був справжнім офіцером, із сім’ї військових», — розповідає, не стримуючи сліз, удова майора Дмитра Степанченка Лариса. Вона приїхала на пам’ятну церемонію із Чернігівщини.
Її чоловік, майор 1-ї окремої танкової бригади Дмитро Степанченко, загинув 5 років тому під час бою біля села Шишкове Луганської області внаслідок влучання танкового снаряда в блокпост, де перебували українські бійці. «Дмитро дуже любив свою сім’ю, свого сина Віталія, якому нині виповнилося 16 років. У майбутньому син планує теж бути військовим, як і його тато», – говорить Лариса.
Указом Президента України від 15 травня 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Дмитра Степанченка нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Нездійснена мрія Сергія Пархоменка
«Про службу у війську Сергій мріяв ще з дитинства, – розповідає сестра солдата 24-го батальйону тероборони «Айдар» Сергія Пархоменка Наталія. – Але за станом здоров’я брат був непридатним до строкової служби». Кілька разів хлопець писав листи до Нахімовського військово-морського училища, проте отримував відмови.
Коли почалося АТО, Сергій вирішив, що як справжній чоловік і патріот мусить бути там, захищати Україну, своїх рідних, щоб вони жили спокійно. Тому, не повідомивши нікому з рідних, пішов на службу до батальйону «Айдар» і поїхав на Схід.
«Коли ми дізналися про це, намагалися його відмовити. Брат сказав, що повернеться додому. Однак доля вирішила по-своєму», – плаче Наталія. Загинув Сергій 5 вересня 2014 року біля села Цвітні Піски. Вдома залишилися мати, дружина та син. Біль від втрати близької людини й досі стискає жінці серце.
Указом Президента України від 6 лютого 2016 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Сергія Пархоменка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Без батька залишилися двоє дітей
Тетяна Миколаївна приїхала до Києва до Зали Пам’яті з Вінниччини. Мати старшого сержанта 24-го батальйону тероборони «Айдар» Олександра Скиби говорить, що її син був справжнім патріотом Батьківщини ще зі школи.
Оптиміст за характером, завжди підбадьорював друзів, побратимів.
Повернувшись після служби з армії, Олександр працював у міліції. Коли розпочалася війна на Донбасі, чоловік одним із перших пішов добровольцем на фронт, нікому нічого не сказавши. «Про те, що наш син перебуває на фронті, ми дізналися лише тоді, коли він сам передзвонив нам і повідомив про це», — говорить Тетяна Миколаївна.
Напередодні бою 5 вересня 2014 року Олександр зателефонував сестрі Наталії та сказав, що незабаром повертатиметься додому. «Після того дзвінка більше ми не мали відомостей від Саші», – плаче Тетяна Миколаївна.
Після трагічних подій біля села Цвітні Піски на Луганщині рідним Олександра Скиби повідомили про те, що їхній син загинув. Без батька залишилися двоє дітей.
Указом Президента України від 4 червня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Олександра Скибу нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Мати розповідає, що син Саша й досі з нею – приходить уві снах.
Батько Олександра приїхати сьогодні не зміг. Звістка про загибель сина дуже підкосила здоров’я чоловіка, наразі він важко хворіє.
