Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Процеси, які можна сміливо назвати псевдополітикою чи «свободою маріонеток», цими вихідними дуже яскраво були продемонстровані на Кавказі. Йтиметься про «президентські вибори» в Абхазії, окупованому Росією анклаві Грузії. Сепаратистські настрої в цьому регіоні зародилися ще наприкінці 90-х років минулого століття.
У 1992–93 роках розпочалося збройне протистояння між так званим абхазьким ополченням (здебільшого це були різні російські та кавказькі найманці, а також кубанські казаки) і грузинською владою. Конфлікт виявився одним із найкривавіших на той час, отримавши назву «війна в Абхазії». Щоб її закінчити, ООН навіть ввела миротворчий контингент, проте він складався із… російських військових. А озброєння і бойову техніку, що використовували представники «абхазької республіки», вони «захопили на колишніх радянських складах». Керували збройними загонами «абхазів» кадрові офіцери, що «не служили в російській армії», а їхнє поповнення здійснювалося з «добровольців» з Кубані й Придністров’я. За час цього конфлікту загинуло майже 10 тисяч осіб, зазнали поранень майже 20 тисяч. Значна частина з них — цивільні місцеві мешканці. Близько чверті мільйона людей стали біженцями.
У травні 1994 року (за посередництва Росії ) між сторонами конфлікту було підписано Угоду про припинення вогню і розведення сил, а також в Абхазію ввели (хоча насправді він тут і був) «миротворчий контингент країн СНД», який складався виключно з російських військових. Фактично держава Грузія тоді втратила свою територію, що опинилася під контролем проросійських «абхазьких» сепаратистів і російських військ (згодом подібний сценарій Росія реалізує на українському Донбасі).
У Грузії після підписання угоди 1994-го року залишилася в Абхазії лише частина Кодорської ущелини, за яку протягом півтора десятка років (до 2008 року) ввесь час виникали конфлікти. Але в серпні 2008-го під час грузинсько-російської п’ятиденної війни Грузія втратила і цю територію.
За кілька днів потому, 26 серпня, Росія швиденько визнала незалежність цієї новоутвореної псевдореспубліки і вже одинадцять років повністю контролює всю ситуацію в Абхазії, тримаючи тут навіть власні військові бази і російський 4-х тисячний контингент. Проте світові намагається демонструвати, що «допомагає будувати демократію у незалежній республіці».
У «республіці», так би мовити, самостійно діють усі органи державної влади, як-от президент і парламент. І ці «органи» формують через «демократичні вибори».
Проте ввесь світ, за винятком 5 держав (Росії, Сирії, Венесуели, Нікарагуа і Науру) і ще кількох «сепаратистських недоутворень» (Південна Осетія, Придністров’я, «ДНР» і «ЛНР»), Абхазію не визнають і вважають її непідконтрольною частиною Грузії. Однак «ляльководи» з Москви намагаються всякою ціною «протиснути» хоча б мінімальне визнання у світі цього кавказького сепаратистського регіону, тому й надають усебічну підтримку та фінансування цим «політичним процесам».
«Демократичні» псевдовибори
У так званих виборах голови держави брали участь аж… 9 кандидатів і навіть була кишенькова «опозиція» до чинного «президента» Рауля Хаджимби. А для «гостроти сценарію передвиборчої боротьби» одного з лідерів цієї «опозиції» Аслана Бжанію навіть отруїли, коли він перебував на території Росії. Після цього виникли якісь (невеликі й підконтрольні російським спецслужбам) акції протесту опозиціонерів із вимогами перенести вибори до одужання кандидата. Активісти заявляли, що Бжанія отруїли за політичними мотивами. «Парламент Абхазії» 20 травня відмовився перенести вибори, і в Абхазії почалися акції протесту з перекриттям доріг. Домовитися про перенесення виборів «опозиції і владі» вдалося пізно ввечері 21 травня. Президент республіки Рауль Хаджимба погодився провести вибори на місяць пізніше, ніж планувалося, — 25 серпня.
У середині липня Бжанія заявив, що не братиме участі у виборах за станом здоров’я. Він закликав своїх прихильників проголосувати за іншого опозиційного кандидата Алхаса Квіцінію.
Голосування на виборах президента Абхазії відбулося у неділю 25 серпня. Попередні підсумки показували, що Рауль Хаджимба лідирує з невеликим відривом, а за вихід у другий тур боролися два кандидати — лідер опозиції Алхас Квіцінія і ексзаступник міністра закордонних справ Олег Аршба. За підсумками підрахунку всіх голосів, до другого туру вийшов Квіцінія. За явки в 66,55 % чинний президент набрав 23,85 % голосів, його суперник — 21,97 % голосів.
Центрвиборчком Абхазії призначив на 8 вересня другий тур виборів президента Абхазії. За пост глави республіки боротимуться чинний президент Рауль Хаджимба і опозиціонер Алхас Квіцінія.
На цих «виборах», як повідомляють російські ЗМІ, були зареєстровані понад 60 міжнародних спостерігачів (з Росії, Придністров’я, «ДНР», «ЛНР», Південної Осетії і навіть з Венесуели та Нікарагуа). Всі вони зафіксували, що «процес волевиявлення пройшов по-демократичному».
Кремлю байдуже кого «купувати»
Проте світова спільнота і міжнародні організації ні «республіку», ні її «владу», ні проведених тут «виборів» узагалі не визнають, а ПАРЄ навіть засудило їх.
Хоч Росія і організувала тут кишенькову опозицію, але навіть її ЗМІ та політичні експерти повідомляють, що усі «кандидати» дуже несуттєво відрізняються один від одного: «Больших различий в программах кандидатов при всем желании вы не отыщете, — сказал в своем интервью кандидат в вице-президенты Олег Барциц (идет в паре с экс-заместителем министра иностранных дел Аршбой). — Все кандидаты обращают внимание на борьбу с коррупцией, выплаты пенсий и пособий ветеранам, проблемы привлечения инвесторов для разработки полезных ископаемых и нормализации работы банков».
Підтвердженням того, що всі «абхазькі кандидати» однакові, стало й те, що Кремль ні на кого з них відверто не «ставив». 6 серпня Володимир Путін у Сочі зустрівся з чинним президентом, однак не став відкрито його підтримувати, висловивши лише надію, що «вибори сприятимуть подальшій стабілізації у республіці».
— Проте кандидатура Хаджимби може бути найсприятливішою для Москви, — вважають російські політичні експерти. — Оскільки з ним уже налагоджені контакти. Будь-який переможець виборів буде дружити з Росією з огляду на сформовані політичні та економічні зв’язки.
Те, що Росія з власного бюджету надає величезну допомогу цій невизнаній світом республіці, говорять і такі дані: «за даними російського Казначейства в 2018 році Абхазії було надано фінансову допомогу розміром близько 5,5 млрд руб. За два дні до виборів Москва і Сухумі оголосили про розширення співпраці. Міноборони заявило, що Росія профінансує модернізацію збройних сил Абхазії (розмір фінансування не було названо). Уряд Абхазії 22 серпня ухвалив проєкт протоколу до російсько-абхазької угоди про співфінансування зарплат бюджетників, за яким Росія виділить республіці в 2020 році більше ніж 1 млрд руб. Протокол продовжує угоду між Абхазією і Росією про співфінансування зарплат місцевим бюджетникам до 31 грудня 2022 року і передбачає їхнє підвищення. Якщо лікарі в середньому отримували в 2019 році 18,14 тис. руб., то в 2020 році їхня середня зарплата становитиме 23,48 тис., зазначив в інтерв’ю РБК перший віцепрем’єр, міністр фінансів республіки Джансух Нанба.
«Абхазький сценарій» — еталон сепаратизму
Насправді, в цьому регіоні, який за допомогою військової сили Росія відокремила від Грузії, сьогодні панує розруха. Зруйновані підприємства, інфраструктура, заклади оздоровлення і відпочинку (це був один з найкращих курортних регіонів Радянського Союзу). Майже зовсім не розвивається сфера підприємництва, а скрізь суцільний кримінал і корупція. Організовані Кремлем так звані президентські вибори і події навколо них яскраво засвідчили, що Росії цей регіон потрібний лише як буфер між нею і країнами Кавказу і Закавказзя, які підтримує цивілізований світ.
За подібною до «абхазької моделі» Росія намагається розвивати ситуацію і на українському Донбасі. Чимало подій там відбувається саме за «абхазьким сценарієм». Можна згадати навіть спрощену процедуру отримання російського паспорта мешканцями Донбасу. В Абхазії вісім із десяти мешканців отримали такий російський паспорт, і російські військові, які дислокуються на анексованій в Грузії території, мають цілком легальне право захищати своїх «нових громадян».
