Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
Відповідь на це запитання кореспондент АрміїINFORM отримав під час спілкування з мешканкою литовського міста Каунаса Мільдою Гоштаутайте, яка декілька років поспіль допомагає нашій державі, втілюючи у життя культурні та соціальні проєкти, які зміцнюють дружбу і партнерство українського та литовського народів.
«Український фронт – наш спільний, оскільки російська загроза однакова для всіх»
Зі слів пані Мільди, її активні волонтерські ініціативи – відображення загального ставлення литовської спільноти до подій в Україні. Мешканці країн Балтії ще задовго до початку подій Революції Гідності та російської агресії проти України уважно спостерігали за євроінтеграційним шляхом нашої країни. І коли над Україною нависла загроза, литовці були одними з перших, хто простягнув руку допомоги нашій державі. З Литви почала надходити гуманітарна допомога, литовські політики лобіювали українські інтереси на міжнародній арені. Литва почала приймати наших поранених бійців для проведення реабілітації. Крім того, литовські митці допомагали українським колегам тримати культурний фронт і популяризувати українську культуру в країнах Європи.
– Я працювала в дирекції Вільнюського муніципального камерного оркестру Св. Христофора. Ми організовували, зокрема, концертний тур українського гурту «Океан Ельзи» в Литві. Виступали із колегами на передовій на українському Донбасі. Зокрема, в березні 2018 року, у рамках святкування 100-річчя відновлення Литовської держави, наш музичний колектив здійснив благодійний концертний тур до міст Київ, Ірпінь, Новодружеськ, Сєверодонецьк. Упродовж цього туру ми не лише демонстрували наше мистецтво місцевим мешканцям та українським воїнам, але й передавали гуманітарну допомогу дитячим будинкам, сім’ям, які проживають у так званій «сірій зоні» в районі проведення ООС», – розповідає Мільда Гоштаутайте.
Відтоді Мільду та її друзів-оркестрантів добре знають у прифронтових селах Луганщини. Цього року вони відвідали із волонтерською місією Кримське, Трьохізбенку, Новолуганське. А також разом із Надзвичайним і Повноважним Послом Литовської Республіки в Україні Марюсом Януконісом, військовим аташе полковником Алгрідасом Норкусом та головою фонду «Корона князів Острозьких» Робертасом Габуласом, у супроводі волонтерів міжнародної благодійної організації «Карітас» завітали на передові позиції до бійців окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.
– Першим знайомством з українськими воїнами можна назвати зустрічі із учасниками Революції Гідності, з пораненими бійцями, що проходили реабілітацію в Литовській Республіці. До нас приїжджав ваш десантник-кіборг Олександр Терещенко. У 2018 році в містах Укмерге і Юрбаркасу відбулася презентація фотоальбому фотографа Юрія Величка «Життя на нулі». Було проведено багато інших зустрічей литовської громади та українців, які розповідали про реальний стан речей на фронті, про те, як Європа може допомогти українцям у боротьбі з агресором. Та й ми самі прекрасно розуміємо, що український фронт – наш спільний, оскільки російська загроза однакова для всіх, – зазначає пані Мільда.
Потрапивши в район бойових дій на Донбасі, Мільда на власні очі пересвідчилась у тому, що таке російська агресія і до чого призводить поширення так званого «русского міра».
– Під час візиту на одну з позицій української армії я була у головному уборі Союзу Стрільців Литви (парамілітарної організації, активною членкинею якого я є) – зеленому береті із кокардою. Український військовий, який мене супроводжував, попередив, що тут працює ворожий снайпер. І мій яскраво-зелений берет – дуже хороша мішень для ворожого стрільця! Звичайно, мене берегли, як дорогого гостя. Берет довелося зняти, мене «пересунули» за надійне укриття. Але, власне, тут я зрозуміла, що українські чоловіки і жінки, які з року в рік тримають фронт тут, на Донбасі, є справжніми героями. Щодня вони дивляться у вічі небезпеці. І саме від них залежить, чи не посуне ця загроза далі. Це мужні люди, якими Україна має пишатись. Водночас, і серед місцевих мешканців є люди, яким не позичати мужності, – ділиться жінка враженнями від побаченого. – Один із найбільш вражаючих спогадів – це відвідування школи в Кримському. Уявіть, вона – за 800 метрів від лінії фронту! І місцеві вчителі роблять усе можливе, щоб забезпечити місцевим дітям нормальні умови для здобуття знань. Звичайно, ми долучились до допомоги. І у наш другий візит на Луганщину привезли їм спеціальний насос для води із системою фільтрів. Адже проблема із якістю води в Кримському – давно відома. Тож ми вирішили, що забезпечити питною водою дітей – для нас посильне і першочергове завдання. Подарунки, закуплені за зібрані в Литві кошти, ми завезли і в інші навчальні заклади Луганщини. Це і пральна машина, сушарка та кондиціонер для дитячого будинку. Для місцевої школи мистецтв – на замовлення виготовили концертні цимбали. Інструмент дуже рідкісний і дуже дорогий. Учні цієї школи, до слова, минулого року давали для нас, іноземних гостей, чудовий концерт. Ви не уявляєте, як вони зраділи подарунку, який ми привезли їм цього разу. Заради цього варто долати майже 2000 кілометрів!
Союз стрільців Литви має шалену популярність серед молоді
Слід зазначити, що значну роль серед литовської громади щодо організації волонтерської допомоги, збору коштів для підтримки українців відіграють члени литовського Союзу Стрільців – воєнізованої некомерційної організації, діяльність якої спрямована в трьох основних напрямках: організації військової підготовки цивільного населення, популяризації спорту і підтримання національної культури Литви.
Союз стрільців Литви – одна з найстаріших парамілітарних організацій країн Балтії. Заснована 1919 року. Згодом відроджена завдяки литовським патріотам у 1989 році. Фактично нині вона відіграє роль «другої лінії оборони» литовського краю. І виконує функцію військ територіальної оборони. Організація має шалену популярність серед молоді. Приймають туди всіх охочих віком від 12 років. Вишколи і заняття організовують діючі військовослужбовці ЗС Литви. Дорослі члени організації мають право на носіння військових одностроїв та зберігання вдома стрілецької зброї.
– До активних лав ССЛ я вступила у 2015 році. Відтоді регулярно беру участь у вишколах. Саме в лавах організації зустріла багато соціально активних, небайдужих людей, які прагнуть допомогти іншим. В одному загоні можна зустріти різних за соціальним статусом осіб: тут і судді, і бізнесмени, і актори театру, і водії автобусів. Але всі із задоволенням присвячують час спільним тренуванням. До прикладу, саме члени ССЛ підсилюють патрулі прикордонної поліції, – розповідає пані Мільда. – А це – велика відповідальність, оскільки йдеться вже про питання національної безпеки.
Зі слів пані Гоштаутайте, один з нещодавніх волонтерських проєктів Союзу Стрільців Литви передбачав проведення таборування для дітей українських військовослужбовців, які загинули або зазнали поранень під час проведення АТО/ООС.
– Ми приймали у себе три десятки дітей з України. Намагались влаштувати їм яскраві і неповторні канікули. І, без зайвої скромності, скажу, що нам це вдалося, – продовжує розповідь представниця Литви. – Адже це були спільні зусилля багатьох хороших людей з нашої країни та України. Насамперед діти відвідали літній табір, розташований у Маріямпольському повіті на південному заході Литви. Оскільки у нашому розпорядженні був усього тиждень – культурну та розважальну програму зробили насиченою. Були подорожі до великих міст: Клайпеди, Каунаса та Вільнюса. У Вільнюсі – відвідання художнього музею. Там наразі, до слова, триває виставка робіт українських художників, присвячена полоненим морякам ВМС України. Союз стрільців Литви організував українським дітям екскурсію до Президентського палацу, де розміщується канцелярія Президента Литви та Сейм Литовської Республіки – місце роботи народних обранців. До речі, було цікаво спостерігати, як литовські та українські однолітки під час спільного таборування намагаються порозумітись. Молоде покоління литовців розмовляє виключно рідною мовою та володіє англійською, яку дуже добре викладають у школах. Тож їхнім українським ровесникам довелось екстрено підтягувати знання іноземної. Але молоді вчаться швидко, то ж проблем із мовним питанням майже не було.
30-річчя Балтійського шляху
Ця поїздка Мільди Гоштаутайте до України також присвячена особливому історичному моменту. Литовська волонтерка 23 серпня у Києві на Михайлівській площі вшанувала 30-ту річницю Балтійського шляху, а наступного дня разом із друзями-українцями відзначила 28-му річницю Незалежності України.
— Для всіх громадян Литви, Латвії та Естонії це знаменна подія. Рівно 30 років тому, 23 серпня 1989 року в 50-ту річницю підписання Пакту Молотова-Ріббентропа, 2 мільйони мешканців країн Балтії, тримаючись за руки, утворили живий ланцюг завдовжки майже 600 км, з’єднавши Вільнюс, Ригу і Таллінн. Підписавши у 1939 році Пакт Молотова — Ріббентропа, Німеччина і Радянський Союз розділили свої сфери впливу в Європі і скасували незалежність країн Балтії. Для нас Балтійський шлях, – каже Мільда Гоштаутайте, – це мирний політичний протест, що привернув увагу всього світу до окупації країн Балтії та продемонстрував єдність і рішучість балтійців відновити свою свободу і незалежність. Цього дня в Києві разом із керівниками посольств Литви, Латвії та Естонії в Україні ми вкотре продемонструємо нашу єдність та вірність ідеалам свободи. Цього дня є свято і в українців – День Державного Прапора України, під яким нині триває боротьба за незалежність вашої країни і безпеку всього цивілізованого світу!
