Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
На під’їзді до позицій нас зустрічають усміхнені військовослужбовці та просять відігнати авто у схованку, адже працюють ворожі снайпери.
До оголошеного «перемир’я», розповідають військові «королівської бригади», ворог гатив ледь не щодня. Але наші армійці напоготові і не втрачають пильності. Боєць із позивним «Рахман» розповідає про «перемир’я» та говорить, що противник провокує їх, відкриваючи вогонь зі стрілецької зброї.
– Провокують нас, щоб ми порушили Мінські домовленості. Ми намагаємось не відповідати їм, а уважно спостерігаємо за їхніми діями. За нашими спостереженнями, там де перебуває ворог, неподалік є колишні заводи. До війни вони працювали. Наразі ворог користується ситуацією, вирізають та вивозять залізо. Куди саме вони його везуть, ми не знаємо, – розповідає командир підрозділу «Рахман».
У кожного бійця є власна мотивація лишатись тут. Ігор «Рахман» на війні з 2014 року. Говорить, що не міг по-іншому на той час.
– На нашу землю прийшов ворог. Всі чудово розуміли, що ми маємо захищати свій дім, – додає Ігор.
Армійці говорять, що для ворожих снайперів та диверсійно-розвідувальних груп перемир’я немає, тому постійно спостерігають за окупантами.
