Чи враховують під час рекрутингу до війська освіту та досвід цивільної роботи за фахом у цивільному житті? Попит на які нові посади в Силах оборони створив стрімкий…
У Росії за наказом Путіна створена чергова «мирна» зброя масового знищення – міжконтинентальна крилата ракета, яка в березні 2018-го отримала назву «Буревестник». Її оснастили двома двигунами – стартовим твердопаливним і маршовим ядерним. Вона пройшла випробування на полігоні Капустін Яр. 8 серпня, після вибуху на військовому полігоні в Архангельській області, світу стало зрозуміло: «мир» не за горами. Недосконалість або помилки під час проєктування такої грізної зброї і навіть людський чинник ставлять під питання існування нашої цивілізації. З огляду на те, що випуск недосконалої і неякісної продукції ОПК в Росії став нормою.
Визнання перед майбутньою катастрофою: «Нам не вдалося все передбачити»
За рік до вибуху, в липні 2018-го, Міноборони РФ заявило про підготовку випробувань експериментальної крилатої ракети удосконаленої конструкції. За повідомленням росіян, вона малопомітна, має незначну висоту польоту, несе ядерну бойову частину, вирізняється необмеженою дальністю, непередбачуваною траєкторією і невразливістю для існуючих та перспективних систем протиракетної оборони.
Але військові експерти зауважили – прямоточний реактивний двигун «Буревестника» викидатиме в атмосферу невелику кількість радіоактивних частинок упродовж всього часу своєї роботи. При цьому очевидно, що від згаданих радіоактивних часток користі для людства небагато, навіть якщо справа закінчиться тільки випробуваннями.
Директор Російського федерального ядерного центру Валентин Костюков після вибуху малогабаритного ядерного реактора «Буревестника» заявив: «Нам не вдалось усе передбачити, не вдалось так глибоко заглянути, щоб отримати результат». А якщо Костюкову та йому подібним «геніям» науки знову не вийде кудись глибоко заглянути й під час випробувань вибухне ракета з ядерною боєголовкою та загине безліч людей, то яку брехню придумає Кремль щоб виправдатись? Можливо, звинуватять американців або ще когось, тільки не себе та свої надмірні амбіції.
Історія створення першого ядерного двигуна для ракети
Ідея використання ядерних двигунів на ракетах не нова.
Усередині 1950-х у США розробили крилату ракету (проєкт «Плутон»), для якої створили ядерну силову установку. Розробкою займалися компанія «Дженерал Електрик» і Ліверморська лабораторія Каліфорнійського університету. 14 травня 1961-го вперше у світі запустили ядерний прямоточний реактивний двигун, створений для ракети. Одразу після випробувань американці почали будувати другий реактор «Торі», що мав більшу потужність і меншу вагу. Через три роки новий реактор запустили. Двигун пропрацював п’ять хвилин на повній потужності (513 мегават). У Пентагоні постало питання щодо безпечного застосування нової зброї. Ракету мали запускати з території США на малій висоті, щоб уникнути виявлення системами ППО. Під час польоту над землею рівень шуму становив 150 децибел (для порівняння, це звук у момент пострілу з рушниці середнього калібру біля дульної частини ствола, викликає акубаротравми). А це загроза для своїх і союзницьких військ. На додачу до шуму, відкритий реактор випромінював гама і нейтронні промені. Перед військовими постало й питання, де випробовувати ракету? Що станеться, якщо вона втратить керування і полетить над густонаселеними містами Америки? Військові та конструктори зрозуміли – немає жодних гарантій, що об’єкт не вийде з-під контролю. Проєкт «Плутон» поволі згорнули…
Відповідь Москви – проєкт атомного бомбардувальника
У Радянському Союзі вирішили створити не ракету, а атомний літак. В ОКБ Мясищева розглядався проєкт стратегічного атомного бомбардувальника М-60. На літаку планували використовувати ядерні силові установки відкритого типу. Досить швидко стало зрозуміло: ці двигуни тягнули за собою купу проблем. Екіпаж слід було захистити від великої кількості радіації, сервіс літака є можливим тільки дистанційно, навколишнє середовище сильно забруднювалось. Так для захисту екіпажу хотіли використати… 60-тонну свинцеву капсулу, а двигуни мали встановлювати дистанційно перед польотом.
Привабливість використання ядерних літаків не давала спокою Кремлю. Ядерний літак мав необмежені дальність польоту і час перебування в повітрі за мінімальної витрати палива – декілька грамів урану на десятки годин польоту. Для випробувань узяли стратегічний бомбардувальник ТУ-95М, на борт якого встановили ядерний реактор. Після низки польотів проєкт закрили як дорогий і небезпечний.
P.S. У Сирії один із російських військових із великою пихою зробив селфі на тлі напису : «Кровью захлебнется тот, кто усомнится в нашем миролюбии, ибо милосердие наше беспощадно». Цей вояка в одному реченні виклав сутність нинішньої Росії.
